Не пам’ятаю достеменно, коли це трапилося, але у нас із TEDx склалось одразу.

 

Холодного зимового вечора я натрапила на відео Саймона Сінека, який розповідав про теорію золотого кола – Golden Circle. В основі теорії було фокусування не на продукті, а на філософії, іншими словами, не на питанні «ЩО?», а на питанні «ЧОМУ?»

 

А потім відео за відео, відомі люди як конкуренти, теми як зацікавлення й усвідомлення, що TEDx – це не тільки популярні соцмережеві ролики, це платформа, яка об’єднує різних за віком, статтю, кольором очей та вподобаннями людей із єдиним цілеспрямованим, неперервним та міцним бажанням – отримати натхнення. 

 

Свою офлайн дозу натхнення я отримувала тричі. Перший раз у ще досі не пізнаному, дощовому Ужгороді. Пам’ятаю, як невпевнено простягнула цукерку хлопцю, що сидів попереду мене, зі словами: «Цукерка головному натхненнику країни». Сергійко цього не пам’ятає, а я досі шкодую, що ми живемо не в одному місті. TEDx познайомив мене з непересічними людьми, які стали стимулом творити. 

 

Другий у Варшаві. Ця поїздка була спонтанна і значною мірою авантюрна, але я, певно, ніколи не забуду, як один із спікерів, Юрій Драбент, розповідаючи про сміливі життєві пригоди, закликав свою дівчину на сцену й став на одне коліно. А далі – full in love. TEDx навчив не боятися викликів. І хоча б за це ми повинні бути вдячними Річарду Вурмену.

 

Ну і третій раз у рідному Сан-Франківську. Це була тепла зустріч із друзями, яких давно не бачив; друзями, яких би хотів побачити, але через певні об’єктивні географічні обставини не міг; друзями, які знайшли причину приїхати на короткий термін. TEDx – це добрий географічний діалог, який об’єднує багатьох людей із метою надихнути!

 

Не пам’ятаю достеменно, коли це трапилося, але знаю точно, що не обмежуся цими трьома історіями. Розширювати власні внутрішні горизонти – це ставати кращими. Тому 13 червня – TEDxIvanoFrankivsk. Приходьте!

 

Юлія Кушнір, громадський активіст, блогер