«Представники “Правого сектора” поскаржились на Конгрес рисувальників в Івано-Франківську до виконавчого комітету міської ради… Подільський стверджує, що під час Конгресу на стінах готелю “Дністер” з’явилися малюнки суперечливого і цинічного характеру. Зокрема, голову “Правого сектору” збентежило зображення особи в рясі і відрубаної голови. Подільський просить міську раду дати публічну оцінку заходу, а також зобов’язати організаторів замалювати суперечливі рисунки».

(http://www.galka.if.ua, 22 травня 2015 року)

«Ввечері 28 травня на сайті “Репортера” з’явився матеріал під назвою “Тепле місто”, який публікує заяву щодо конфлікту навколо Конгресу рисувальників у Франківську. Вже наступного ранку новообраний очільник обласного осередку “Правого сектора” Андрій Подільський висловив власну позицію щодо заяви, у якій про нього згадують. «Ги-ги», – написав Андрій Подільський у коментарях до публікації у соцмережі».

(http://report.if.ua, 29 травня 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Купили того року коника інквізиторові [правосекторному] галицько-коломойсько-подільському Андрейкові на прозвисько Ван Гоген, і вельми тішився він сій [іграшці такій цікавій], гагаканням життєствердним свою радість емоційно виражаючи. Та придивившись пильніше, уздрів інквізитор Андрейко, що коник сей – без ноги, та й збентежився вельми від [суперечливого і цинічного] характеру побаченого та, травму душевно-ідейну тяжко перенісши, гигиканням скорботним вельми зажурився.

А відтак ввижалися йому повсюди майн-рідівські вершники без голови на [кониках] безногих та безруких венерах мілоських, неборакові голови літаючі, злодійсько-багдадські руки відрубані та інші жидомасонські члени [обрізані].

Осідлавши свого коника інквізиторсько-цензорного, став тоді Андрейко на сторожі слова художнього, картин образотворчих та інших [витворів мистецтва] ідейно-прикладного, у битві нескінченній за моральне здоров’я жителів города галицького, ні живота свого з усіма [органами внутрішніми], ні голови своєї не жаліючи.

Коли ж об’їжджав же конем своїм [троянським], за звичаєм обсерваційним, мистецькі галереї, художні салони, сінематографи та виставки артистичні у городі галицькому, то зустрілися йому [рисувальники жидомасонські], які втіхаря на стінах давньої галицької кам’яниці малюнки ліберастичні малювали, таємні знаки [один одному] посилаючи. І не було серед рисунків отих ні голови [чоловікоподібного індуса], ні трафаретних цитат, ні плакатних героїв.

А серед чорних квадратів малевичевих та жовтих лампочок стецикових побачив Андрейко, як проступили [на стінах] палімпсести символів сакральних, що таємне робили явним. Був же там чоловік у сутані, аки папа римський чи тесть багатовізиточний Базилевса Прекрасного [на прозвисько Зять], а в правому секторі рисунка – голова, що зависла у космосі, аки натяк тонкий на партійну безголовість прикарпатської інквізиції правосекторної, недореєстрованої досі так, як треба [перед виборами місцевими].

Тож поки збирався виконком у городі галицькому, щоб оцінити [підступи жидомасонські], позатирати їх та у рамки взяти, мусіли несподівано пересадити голову правосекторну Андрейкові пильному, а Базилевса Прекрасного – заслати [у жандарми]. І зітхнули тоді із полегшенням конспіратори славні і трикратним [«Ги-ги!»] голову свого старообраного привітали.

НОРВАКС