«Яремчанський міський голова Василь Онутчак разом із шістьма краянами відбули на схід України для будівництва оборонних споруд у зоні проведення антитерористичної операції. Дещо раніше відповідні завдання перед органами місцевого самоврядування були поставлені президентом України та членами уряду.

Разом із міським головою будуватимуть прихисток для Української армії директор КП «Благоустрій» Мирослав Палійчук, в.о. начальника міського управління освіти Іван Онутчак, начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій міськвиконкому Петро Савчук, головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури та будівництва міськвиконкому Роман Косило та двоє ворохтянських волонтерів-добровольців Богдан Тороус та Микола Васкул. Відповідно до розпорядження міського голови, краяни на сході перебуватимуть 10 календарних днів».

(http://www.galka.if.ua, 11 червня 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Не було того року [з ким край боронити] від напасті колорадсько-сарматської зі Сходу Дикого, і потерпали вельми від того луччі люди президентські та невтомні [члени] урядові. У зажурі тяжкій дивилися вони із города стольного на рубежі дальні донбаські та [країв не бачили], і здавалося їм, що вельми бракує в тих краях мурів міцних, ровів непрохідних та інших барикад непробивних для [перемоги] швидкої та остаточної, аки бліцкриг.

Тож прислали тоді великі князі київські усім [меншим князям], котрі сиділи у землях галицьких та гуцульських, [карту нароковац], наказавши їм рекрутів понабирати, до різного діла придатних, щоб край [той невидимий] оборонити. Та й позбиралися зі всіх городів люди робочі з лопатами, кайлами, кельмами та сокирами, аж черга прийшла і до города яремчого, славного каменюками легендарними, водоспадами туристичними, смереками різьбленими та іншою [продукцією сувенірною].

Довго ходив каштелян яремчанський Васильо [помаранчево-ударний] горбами довколишніми, стоптавши плаї від курортів буковельських до свердловин микуличинських, зазираючи скрізь за майстрами непростими, аки за грибами перед войною та за грішми [після повені], та так ні з чим до гражди своєї повернувся.

Покликав же він до себе дружину свою та звелів їй сина свого Іванка у похід збирати, [поки канікули в школі], бо тільки їх двоє таких тямущих у спорудах оборонних в цілій землі яремчанській [недодерибаненій] залишилося із великим досвідом учительським та знаннями історичними про мури великі китайські, піраміди єгипетські та інші стоунгенджі монументальні, що, аки гори карпатські, досі стоять непорушно, туристів дивуючи та служачи їм надійним прихистком [від варварів усіляких].  

Про всяк випадок [надзвичайний] прихопили вони із собою Петруся з вогнегасником, а ще Мироська з віником [для благоустрою], прораба одного Ромчика із кресленнями містобудівельними і двох [рабів] Бодика та Кольку на прозвища [равшан і джамшут], у котрих все, що б вони не будували, виходило подібне на [аквапарк над Прутом],  футбольний майданчик або капличку, бо звикли ж вони робити так, як [насяльніка] скаже.

 

НОРВАКС