В Івано-Франківську знову відновили археологічні розкопки поблизу палацу Потоцьких. До робіт закликають долучатися всіх, хто вміє тримати лопату.

 

 

Підземний хід

У Франківську поруч з палацом Потоцьких копають вже чотири роки. Цього року археологічні роботи розпочали не те, щоб з новою силою, але з новими ідеями – досліджують прибрамний вузол перед палацом. Попри те, що впродовж століть збереглися десятки карт різних періодів, для археологів та істориків досі залишається таємницею, як саме добудували фортифікаційну систему міста.

Відомо, що так званий палац Потоцьких спершу був зведений у межах площі Шептицького. Згодом фортецю розширили, зробили її шестигранною, добудували два бастіони і житлові будівлі перенесли в інше місце, туди, де вони зараз розташовані. Твердиню доволі добре захистили, тож площа, яку розкопують, може принести чимало несподіванок.

Два роки тому копали попід муром з боку вулиці Дністровської. За теорією археологів, тут було місце першого бойового проходу, який мав би виходити на бойову терасу. Цього року також шукають фортифікаційні споруди, але вони мають дещо інше призначення.

Керує розкопками учасник спільноти «Моє місто», археолог Василь Романець. Він розповідає, що знайдено равелін – одну з перших ліній оборони, захисний виступ. Це невисокий мур, мощений цеглою, за здогадами, він мав одразу два призначення: ним перебігали охоронці, адже це був один із оборонних ходів, щоб захистити браму Потоцьких, а ще тут був водовідвід.

Розкопки проводять на глибині трьох метрів. За припущеннями дослідників, посередині равеліну був підземний хід, який закінчувався біля костелу. Вони мріють знайти під землею таємні ходи, які можуть пролягати під ринком на «п’ятачку», що розташований поблизу палацу. Але, окрім здогадів, теорія про павутину підземних переходів поки що жодного підтвердження не отримала. Залишаються легенди, яким хочеться вірити…

Зараз дослідники опрацьовують кілька варіантів існування підземних ходів. Наступний крок – копання шурфів, які дозволяють визначити, чи є в цьому випадку продовження фортечної стіни або куди тягнеться равелін.

«У 2006 році біля Фортечного провулку ми розкопали земляний вал. В іншій частині побачили, що є фортифікаційні споруди, каземати, мури, і на сьогодні влаштували там музифікацію – мова йде про Бастіон. Тоді цей проект реалізувався через те, що усі потуги пішли на пошуки інвестора і нам пощастило. Якби не приватні кошти, розкопки б засипали так само, як робимо це сьогодні. Аби проект був цікавим, маємо проводити дослідження», – розповідає Романець.

Наразі археологи та активісти звернулися до міської ради з проханням землю перед палацом віддати для археологічних розкопок. Хочуть її обгородити та займатися плановими пошуками, а погруддя чернігівському бджоляру Петрові Прокоповичу, яке там встановлене, пропонують перенести в інше місце.

 

Роги, ядра, черепки…

«Не вистачає елементарних інструментів: лопати, ломи – усе закуповуємо своїми силами», – бідкається археолог. На роботах з відновлення фортеці працюють волонтери та студенти-історики. Спробувати себе в ролі шукача скарбів і відшукати поблизу палацу Потоцьких предмети побуту жителів міста різних епох можуть всі охочі щодня після 17-ї години.

Олена Циганкова, наймолодша волонтерка, навчається на філософському факультеті, але завжди мріяла бути істориком. Щойно почула про те, що у середмісті проводитимуть пошукові роботи, одразу долучилася до них. Каже, їй цікаво перебирати руками кожен сантиметр землі.

«Мені виділили маленьку територію, дали лопату. Спершу я копала, а потім пересапала ґрунт і дещо знайшла: керамічні черепки, частини тварин і навіть роги», – розповідає дівчина. Кожна знайдена річ лише розпалювала її охоту, тому впродовж двох тижнів Олена не пропустила жодного дня пошукових робіт.

На розкопках кожен має свою роботу: хтось копає, інші носять землю, решта вичищають знайдене. Всі знайдені артефакти дослідники описують та віддають до Краєзнавчого музею, а цеглу планують використовувати у подальших реставраційних роботах. 

Поки спілкуємося з Оленою, інші пошуковці зносять дрібні металеві обрубки: частинки міді, олова, можливо, деталі від зброї чи знаряддя праці. Аби не пересівати землю, хлопці принесли власний металошукач. Його вартість 7 тис. гривень, купили самі, бо їхнє хобі – давні монети. Запевняють, що вони не чорні археологи.

«Я шукач скарбів, любитель, – пояснює Сергій Кірій. – Усе, що знаходжу, віддаю, бо в цій ситуації мене не цікавлять гроші, значно важливіше перебувати у процесі пошуку та переймати досвід. Навіть якщо я знайду золоту монету – віддам, бо знаю, що мій авторитет буде чистим і в майбутньому мене знову запросять на такі розкопки». 

Окрім металошукача, хлопці принесли власну лопату, її вартість 300 гривень, вона легка, зручна та міцна.

Археологам-студентам та волонтерам вдалося знайти чимало цікавих елементів: люльку, найдавнішу цеглу міста, гарматне ядро. Кажуть, що ядро знаходять вже не вперше і припускають, що залишилося воно в землі з часу штурму муру палацу. Серед знахідок також є монета, так звана «буратінка», орієнтовно з 1680-х років, срібний ґудзик, великі уламки кераміки (напевно, це була якась миска, широка та глибока), скляне денце пляшки, напевно, від вина.

 

З думкою про палац

Розкопки поблизу палацу Потоцьких тривають. Щоправда, найважливіша частина активних підземних пошуків – не лише реанімація похоронених під товщею землі середньовічних мурів. Оживити палац Потоцьких – ось головна мета робіт! Дослідники хочуть розпочати розкопки на території палацу, бо сподіваються віднайти його фундамент. До того ж, зберігся один автентичний корпус палацу.

«Шляхом цих розкопок ми піднімаємо тему палацу Потоцьких. […] Тобто коли ми докопуємося до якісних елементів Станиславівської фортеці, показуємо, що всередині на площі 1,4 га може бути ще більше дивовижних речей, то маємо шанс врятувати його від остаточного занепаду», – пояснює координатор ГО “Поступовий гурт франківців” Сергій Адамович, який був одним з ініціаторів проведення пошуків фортифікаційних споруд Станиславівської фортеці.

Умовно кажучи, перше завдання розкопок – провести історико-археологічне дослідження частини середмістя. Друга важлива річ – через промоцію, проведення пленерів, різноманітних креативних заходів активісти хочуть висвітлити важливість реанімації палацу Потоцьких. На цьому місці вони мріють створити потужний мистецький простір. Адже місто вирує ідеями, які можуть принести кошти, щоб вдихнути нове життя у цей комплекс.

І третє, без перебільшення, важливе та доволі перспективне завдання визначене гаслом «Стань археологом свого міста». Саме завдяки цьому заклику до пошукових робіт долучаються пересічні іванофранківці. Відкопувати знайдену фортечну стіну допомагають усі небайдужі, і кожен, хто власноруч видобув 300-літню цеглину, не може не бути патріотом свого міста.

 

Як докопатися до грошей?

«У міському бюджеті є певна сума на галузь, її дали на першочергові речі, але скільки б її не було – це завжди мало», – каже начальник міського відділу охорони культурної спадщини Ігор Панчишин. На його думку, мало розкопати, треба мати кошти, аби правильно законсервувати знайдене. А програм, які б гарантували на це кошти, не існує.

Панчишин також дотримується думки, що точка дотику всіх робіт та інтересів – це палац Потоцьких. Він пригадує, що потреба дослідження площі перед палацом постала напередодні святкування 350-річчя від дня заснування Івано-Франківська. Саме тоді пішов поговір про те, що споруди особливої цінності не мають, а місту потрібна лише земля. На щастя, під час реставрації брами палацу пошуковці довели, що в земній товщі збережені мури, які вціліли, і завдяки цьому резонансу вдалося врятувати комплекс. Нині міркують, як його відродити, але перед тим його фортифікаційні мури, споруди та таємниці треба ґрунтовно вивчити.

«Немає відповідної ґрунтовної довготривалої програми, і відсутня вона тому, що немає дороговказу. Якщо питання між містом та власником палацу буде вирішено, тоді буде зрозуміло, який мав би бути остаточний результат», – вважає Панчишин.

Жоден із наших співрозмовників не зміг пояснити, за які кошти проводяться розкопки. За справу з відродження історії міста беруться ентузіасти-мрійники – це парадокс, який уже нікого не дивує. А поки копають – шукають інвесторів.

Аби частково оживити підземні мури середньовічної частини фортеці, планують залучити грантові кошти, зокрема сусідньої Польщі. За прикладом Львова, де діяв проект вартістю мільйон гривень, у рамках якого фінансувалося проведення археологічних робіт. Тим паче, що, як не крути, а рід Потоцьких – відомий польський рід…

Частина віднайдених мурів Станиславівської фортеці – це, безперечно, бренд для нашого міста. Один реалізований у цьому напрямку проект “Бастіон” уже успішно діє в середмісті. Хочеться вірити, що це лише початок…

Ірина ТИМЧИШИН