Днями

БОМЖ

До речі, про когнітивний дисонанс. Бачив тут на зупинці натурального, хрестоматійного бомжа, який, доївши пиріжок, встав і протупав чотири метри, щоб викинути мішечок в урну. За ним з презирливим виразом обличчя спостерігав пристойно одягнений хлопець з білою стрічкою на сумці. Відкривши пачку сигарет, він кинув целофан собі під ноги.

Якось

СПИРТ

Було це на одному підприємстві. Технологія виробництва продукції включала в себе використання різного роду лугів, кислот, розчинників і, звичайно ж, спирту. Спирт, за документами, був технічним, проте це не заважало місцевим гурманам вживати його. Скуштувавши його трохи, вони нормально себе почували, при цьому ще й працювали. Деякі навіть більш відповідально. Одним із перших в число відповідальних входив один працівник. Професія його називалася «зливальник-розливальник», і працював він на центральному складі. Власне він і приймав, відкорковував, закупорював, розливав. Комірники навіть не виходили на розлив на виробництво, він все робив сам, потім тільки приймаюча сторона заходила в окреме приміщення до комірників і там оформляла необхідні документи з підписами «отримав-видав». Ніяких недостач при цьому ніколи не було, зливальнику-розливальнику довіряли повністю, і у зв’язку з цим він мав від керівництва повагу і деякі поблажки. Але все колись закінчується. Начальник пішов на пенсію, на його місце прийшов новий, молодий та завзятий. Зливальник-розливальник засумував. І було через що: за його відданість справі його другий місяць поспіль позбавили премії. Вердикт в обох випадках був один – «перебування на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння». Мужик затаїв гірку образу і відмовився наступного разу розливати спирт з великої бочки у дволітрові каністри (а наливав спирт він по-старому: у бочку засовував шланг, засмоктував і розливав у каністри, не проливши ні краплі на підлогу). Колеги-комірники його розуміли і в глибині душі підтримували. Молодий начальник повідомив йому, що він не виконує свої безпосередні обов’язки, і попросив написати пояснення. Витяг з пояснення шановного фахівця зі зливу-розливу рідких продуктів: «А спирт Ваш я смоктати більше не буду. Тому що Ви знову позбавите мене премії, мотивуючи це тим, що я перебував на роботі п’яним. А я не п’яний – робота в мене така відповідальна. За роки моєї праці у мене виробився виробничий рефлекс: коли я засмоктую спирт, то не можу навіть краплі пролити на підлогу. Тому доводиться ковтати…» Начальник більше ніколи його не карав.

І взагалі…

 

Один чоловік запитав у Сократа: «Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг?» – «Почекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита». – «Три сита?» – «Перш ніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?» – «Ні, я просто чув це». – «Значить, ти не знаєш, правда це чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось добре?» – «Ні, навпаки». – «Отже, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?» – «Ні, в цьому немає необхідності». – «Отже, – підсумував Сократ, – у тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ні користі. Навіщо тоді говорити?» – «Тому що він мене бісить».