Недобудована школа у Назавизові на Надвірнянщині – один із найпроблемніших об’єктів. Замість того, щоб завершити цей довгобуд, його остаточно розкрадають.

 

Школу у Назавизові побудували 16 років тому. Навчальні класи здали в експлуатацію одразу, а друге крило шкільного приміщення звели, накрили, вставили вікна, двері – і забули. За проектом, тут мали бути кабінети, спортивний та актовий зали, шкільна їдальня і садочок.

У 2011 р. на добудову школи сільська рада виділила 500 тисяч гривень, через два роки – ще 300 тисяч. Сьогодні немає ні грошей, ні школи.

 

Освіта на периферії

Через цю проблему мешканці Назавизова масово забирають дітей зі школи і возять на навчання за кілька кілометрів до сусідньої Надвірної. Втім, платити щодня по 12 гривень за проїзд дитини готові не всі селяни.

Мати трьох дітей Оксана Боднар каже, що умови навчання у сільській школі жахливі. Але вчити двох школярів у Надвірній вона не має можливості.

Заходимо в школу. Здавалося б, просторі класи, але у коридорах чути запах плісняви. Для зручності дітей туалети з двору перенесли в приміщення, проте воду та каналізацію підвести забули. Парадокс: туалет є, а піти дитині «до вітру» – ніде.

Та це ще не найгірше, що є в школі. Їдальня, яка розміщена у підвалі, радше нагадує кімнату жахів, а не місце, де харчуються учні. Стіни пофарбовані зеленою, болотного кольору, фарбою. Одна сторона стіни заклеєна картатими цератами, ми їх відірвали, а стіна осипається повністю. Тут також немає води, сморід цвілі неймовірний, аж дере в горлі. А ще діти розповідають, що неодноразово бачили, як приміщенням бігають миші та ящірки.

«Стіни вже облазять, фарба починає сипатися, зі стелі майже опадають світильники, тут завжди так смердить», – говорить колишня учениця Назавизівської школи Марія Дерещук. Колишня, бо її батьки не витерпіли таких умов навчання і цього року перевели Марію у Надвірну. «Одного разу ми прийшли їсти, а моя подружка наступила на здохлу мишу. Тваринку працівники столової забрали, викинули псам, а ми далі лишилися їсти», – розповіла вона.

А ще школярі стверджують, що посуд, особливо склянки, тут не миють, а дають пити з одних і тих самих різним дітям. 

 

Школа з одним крилом

Селяни обурені безгосподарністю колишнього директора школи Ярослава Будзака. Йдемо в недобудоване крило школи. Колись туди частенько залізали діти, тепер вікна забили великими цвяхами…

У майбутні спортивну та актову зали, кабінети та кімнати дитсадка разом із журналістом залізла Анна Решитило. Саме вона в жовтні під час осінніх канікул, пораючись на кладовищі, першою побачила, як з недобудованого шкільного корпусу на віз вантажать цеглу.

«Прийшла до голови сільської ради, а він сказав: «Я за школу не відповідаю, я туди не піду. Тим більше, що я вбраний не так, як треба». На нім були лакові мешти, і він боявся їх вимазати, бо в нас немає доріг», – емоційно розповідає жінка. Анна Решитило та її сестра, яка є депутатом сільської ради, після цього випадку підняли все село.

Коли люди виявили крадіжку, за розслідування взялася міліція. А назавизівці вважають, що директор школи Ярослав Будзак і сільський голова Володимир Гаврилюк винні у тому, що не зупинили руйнування довгобуду. Але руки від справ вони швиденько вмили та спирають на те, що школа не здана в експлуатацію. А це означає, що відповідальність за неї несе районний відділ капітального будівництва, яке тоді очолював Василь Зубко.

Наразі за фактом крадіжки цегли зі школи-довгобуду відкрите кримінальне провадження. У селі говорять, що всю відповідальність взяв на себе сільський фірман, який вивозив цеглу з будівлі. А ще кажуть, що у справі цегла проходить як сміття. Тож якщо покарання і буде, то радше мінімальне, ніхто реальну шкоду від безгосподарності одразу кількох людей не порахував.

Громада ж винуватить у цьому директора школи. На сході селян йому оголосили недовіру. Роботи позбувся не тільки директор, від повноважень відмовився сільський голова Назавизова, пішли з посад начальники райвідділів капбудівництва та освіти. Чи можна назвати випадковістю таке колективне звільнення?

Сьогодні ж селян, які разом з журналістом потрапили до довгобуду, дивує, як та коли з’явилася та частина стін, яку раніше розібрали і цеглу продали. Коли її мурували вдруге, не бачив ніхто, втім кожен може визначити якість виконаних робіт. Перестінки не закріплені, криві і муровані у півцегли, таке враження, що їх можна зруйнувати одним поштовхом, а нещодавно змуровані стіни просвічуються, наче сито.

 

Потерпіти два-три роки

Новий керівник Надвірнянського райвідділу освіти Степан Северилов пояснює, що до розкрадання недобудови призвела юридична колізія. Споруда справді не здана, її фактичний власник – відділ капбудівництва. Щоправда, він переконує, що «школа належить до комунального майна селищної громади і перебуває безпосередньо на балансі сільської ради». «Село, депутати, виконавчий комітет і, зокрема, голова так само мали б нести відповідальність за збереження цієї школи», – наголошує чиновник.

З його слів, у селі було створено наглядову раду, до якої входили представники місцевого самоврядування, директор школи та спеціаліст з відділу капітального будівництва, яка б мала спільно контролювати збереження довгобуду. Натомість школу остаточно спільними зусиллями довели до руйнації.

Тим часом новий директор Назавизівської школи Людмила Смірнова запевняє: щоб вирішити проблему зі школою та повернути навчальному закладу авторитет, робить усе, що може. Показує на похилений паркан, який є лише з одного боку. Загалом, це проїжджа територія, повз школу їдуть на цвинтар, збоку засипали сміттєзвалище, яке тут колись було. Про те, що територію занедбали давно, свідчить нещасний випадок: кілька років тому на шкільному турніку позаду школи повісився 19-річний юнак…

Найбільше уваги Людмила Смірнова приділяє перевірці електрики, намагається «освіжити» класи та коридор, вставити розбиті вікна. Аби упорядкувати тільки “робоче” крило до 1 вересня, треба 50 тис. гривень.

Стосовно гарячого харчування, з нового навчального року школа, ймовірно, від нього відмовиться. Директор каже, що це тимчасовий захід, але годувати дітей в тих умовах, які були досі, вона не готова. Смірнова пропонує перейти на булочки, а теплі сніданки будуть тоді, коли доведуть їдальню до пуття.

На щастя, збереглася проектно-кошторисна документація, яку виробили у 2011 році і яка пройшла експертизу. Щоправда, інфляція внесла значні корективи, документація потребує перегляду кошторисних розрахунків і повторної експертизи. Сільська рада надала субвенцію на суму понад 300 тис. гривень, тому першочергово в довгобуді робитимуть електричну та каналізаційну розводки. За оптимальних сподівань, Назавизівську школу за два-три роки планують завершити.

 

Кругова порука

Та повернемося до екс-директора школи Ярослава Будзака, безгосподарність якого, швидше за все, залишиться безкарною. Його просто звільнили чи він пішов за власним бажанням – у цьому випадку це одне і те ж, просто різні чиновники по-різному трактують ситуацію. А діти розповідають, що директор у кабінеті курив, пив, а в коридорах поводив себе як хазяїн. Рівень навчання в школі був один з найнижчих у районі, деякі вчителі по місяцеві на роботі не з’являлися.

За якість харчування школярів відповідають підприємець та директор. Який керівник буде закривати очі на те, що у приміщенні шкільної їдальні під столом лежать мертві миші, стіни їдальні роз’їдає грибок, а посуд взагалі не миють? Як за такого господарювання директор Назавизівської школи пропрацював 16 років? Чому чиновники від освіти закривали очі на його поведінку та антисанітарний стан школи?

«В області налічують тисячу навчальних закладів. Якщо є скандальна ситуація, туди направляють перевірку. Втім навіть управління не може ініціювати проведення перевірки, для цього має бути прецедент», – пояснює директор обласного департаменту освіти Віктор Кімакович. За його словами, керівник управління освіти не має повноважень знімати з посади жодного директора школи, це можуть зробити лише ті, хто його приймав. У нашому випадку – райвідділ освіти.

Словом, журналіст почула копицю виправдань, але жодної конкретної відповіді. Кімакович відмовлявся коментувати ситуацію щодо Назавизівської школи, пояснюючи це небажанням піаритись. Коли ж журналіст зауважила, що це не піар, а відповідальність, він відправив її шукати правди у Надвірну.

Головна причина понад 10-річного безладу в школі – кругова порука. Сільський голова Володимир Гаврилюк, директор школи Ярослав Будзак, керівники райвідділів освіти та будівництва Михайло Винник та Василь Зубко – жодного з перелічених осіб на посаді вже немає. Але чи це покарання? Безслідно зникли державні гроші. Та сьогодні навіть ніхто не намагається порахувати втрати, бо це не вигідно – доведеться шукати крайніх.

Обман триває і нині. Бо коли журналіст запитала у Кімаковича про те, чи його заступник Іван Будзак є родичем одіозного директора Назавизівської школи, він заперечив: «Сто відсотків – це однофамілець». Але це неправда!

Селяни та учні стверджують, що директор школи у своєму кабінеті не лише курив-пив, він ще й зопалу вдарив учня головою об плитку. Як наслідок, у дитини діагностували струс головного мозку та наклали кілька швів. Але якби люди, яким допекло, не збунтувались, то він би працював і досі, бо жоден освітянський чиновник на таку поведінку директора не звертав уваги. Не вірю, що про «подвиги» Ярослава Будзака у владних кабінетах не чули…

Ірина ТИМЧИШИН