Події 2 вересня у парламенті й розвал демократичної коаліції спричинили хвилю позачергових сесій місцевих рад по всій Україні. Обранці обласних і міських рад визначалися, з ким вони – з прем’єром чи з Президентом. На Прикарпатті цей вибір на користь саме Віктора Ющенка зробили і обласна, й Івано-Франківська міська ради. При чому міськрада виявилася радикальнішою: франківські депутати не лише засудили деструктивні дії БЮТу і задекларували підтримку Вікторові Ющенку, а й створили депутатське міжфракційне об’єднання «За Віктора Ющенка», куди вже увійшло 14 обранців з фракцій НУ і УНП. Ідея створення об’єднання належить голові міської організації Єдиного Центру Русланові Гусаку, який його і очолив.

– Руслане Олеговичу, поява об’єднання – «одноразовий» політичний жест чи група планує у подальшому впливати і на прийняття не лише політичних рішень у міськраді?
Створення міжфракційного об’єднання в сьогоднішніх умовах – це політичний крок, наша відповідь на те, що відбулося і відбувається в країні. Події 2 вересня розділили демократичний табір і поставили під загрозу стратегічний курс України, який окреслили вибори 2004 року. Це курс на євроатлантичну інтеграцію. БЮТ відхилився від цього напряму, позиція ж Президента залишається чіткою. Розумієте, є речі, якими не можна торгувати за жодних розкладів. Особливо – лише тому, що прагнеш втриматися у кріслі прем’єра. А щодо роботи об’єднання над поточними соціально-економічними питаннями міського життя, то ми, звісно, будемо розділяти політику і господарку. Крім того, нагадаю, що у травні цього року Конституційний Суд фактично пом’якшив вимоги імперативного мандата, і депутат тепер може вільніше висловлювати свою позицію з того чи іншого питання.

– Скажімо, рішення про кадрові зміни в міськвиконкомі чи звіт міського голови, який депутати так вперто відмовлялися слухати, – ці питання трактуватимуться як господарські чи політичні?
Відповім питанням на питання. Коли після дострокових парламентських виборів у 2007 році в міськраді створилася ситуативна, на мою думку, більшість, скажіть, будь ласка, де була фракція БЮТу до цього? Вони ж дружили з іншими силами… Наприклад, сьогодні бютівці протестують проти рішень по «Епіцентру», в той час як самі раніше голосували за укладання договору оренди землі – 31 голосом УНП і БЮТ. Тепер вони розповідають, що помилилися… От найбільше якраз дратують такі подвійні стандарти: колись це було нам вигідно – ми голосували, тепер невигідно – ми проти, це не ми. При цьому, зазначу, із правового погляду в супермаркета жодних проблем немає.
Поведінка БЮТу що в парламенті, що в місцевих радах визначена одним бажанням – бажанням абсолютної влади. БЮТ прагне керувати усіма процесами, не зважаючи ні на що. Через це, на жаль, політична складова в міськраді досі постійно накладалася на господарську. Наприклад, протягом року міськрада не розглядала земельні питання та й  взагалі практично була паралізована. От сьогодні маємо так званий політично відповідальний міськвиконком – ви бачите від цього покращення у місті? Тепер ситуативна більшість БЮТ і «Нашої України» в міськраді розпалася.

– Як відреагувало керівництво найбільших фракцій міськради на створення об’єднання «За Віктора Ющенка»?
Тоді перед початком сесії відбулося засідання фракції НУ, до якої і я входжу. На засіданні я оприлюднив заяву про створення об’єднання, запросив долучатися усіх, хто хоче, – двері відкриті. На що керівник фракції Михайло Івасютин сказав, що це не на часі, треба порадитися з політичним керівництвом… Я впевнений, на те, що відбувається сьогодні в країні, треба реагувати негайно, а не чекати вказівок політичного керівництва.

– Якщо вже доводиться сьогодні обирати між Тимошенко і Ющенком, поясніть, чому вам як депутату, як бізнесмену, просто як людині прийнятнішим видається саме Віктор Андрійович?
Коли ти сформований як особистість, як бізнесмен, ти неминуче починаєш перейматися проблемами міста, регіону й України в цілому. Я українець і вболіваю за Україну, бо це мій дім. Тому позиція Президента, скажімо, по Грузії для мене близька і зрозуміла. Сьогодні настав для нас такий момент, коли треба остаточно визначитися, хто ти є і куди хочеш іти. Чи до Європи, чи до Росії. Я не хочу, щоб вулицями мого міста завтра гуркотіли російські танки.
Що стосується щоденного життя звичайних українців, я впевнений, що управління економікою в ручному режимі, як це робить Тимошенко, закриває для людей гідну перспективу. От візьмемо ту саму «Юлину тисячу» – компенсації втрачених заощаджень «Сбербанку». Як вони сьогодні виплачуються? Люди за лютий-березень отримують ці кошти. Нам кажуть, це через зрив приватизації. Виходить, ми хочемо розпродати стратегічні об’єкти, щоб купити електорат, проїсти ці гроші, завоювавши популістьскі бали на виборах? Чи ми хотіли би все ж кошти від приватизації направити на розвиток економіки, щоб українці отримали робочі місця і гідну зарплату, а не чекали подачок від влади?
Тому думаю, що для України Тимошенко – це бідність і подачки перед виборами, а Ющенко – це розвиток і надія. Ми не повинні бути жебраками у власній державі.

– Як думаєте, дострокові парламентські вибори неминучі?
Гадаю, їхня вірогідність 99,9%.

– Якими будуть значення і місце ЄЦ у цих виборах?
Ясна річ, добре було б самостійно піти на вибори, випробувати свої сили, показатися людям… Але сьогодні ситуація настільки важка, що усім демсилам, думаю, треба об’єднуватися в один блок на підтримку Президента і на вибори рушати єдиною потужною колоною.

Розмовляв Андрій СОВА