БЛОНДИНКА
Одна блондинка (після чергового анекдоту про блондинок) видала наступне:
– Дурні хлопи розповідають анекдоти про блондинок, а розумні мужики їх трахають…

Якось
СИДИ І РВИ
Вчора був свідком розмови в музичному магазині: стоїть чолов’яга, дивиться на диски (довго дивиться, бо вже порядно випив), потім видає продавцеві:
– Можна у вас диск купити, синочок попросив.
– Який диск??
– Ой, зараз пригадаю (береться за голову)… – видає – “Стій і блюй”!
Продавець:
– Що??
– Ну, диск називається “Стій і блюй”… Ой!… Ні, якось… “Лежи і блюй”… Так, здається, так… – (Бурмоче про себе). Лежи і блюй… Ні-і-і.. Біжи і…? Стругай. Ой… ні, як же він… рррр! Зараз синові подзвоню!
Дістає трубу, натискає пальцем на кнопки, не підносячи телефон до вуха, включає гучний зв’язок і чекає. Йдуть гудки… Син бере трубку, і далі йде діалог, після якого весь магазин просто лежав (і я зокрема)!
– Сину, як там той диск називається?
– Сd-rw
– Ну точно, “Сиди і рви”!

Колись
ВЕСІЛЛЯ
Був колись на весіллі. Запам’ятався тесть (тобто батько нареченої). Жениха звуть Руслан, а наречену Світлана (це важливо). Тесть, великий любитель тостів, починав усі свої поздоровлення словами “Руслан і Людмила, бажаю вам…”. Потім дико вибачався і починав тост спочатку. І це при тому, що свою дочку Світлану він знає не перший день й
інакше, як Світлана, її не називав. Спочатку це веселило всіх присутніх, а до кінця вечора на цю  фразу вже ніхто не звертав уваги, а тесть, неабияк випивши за щастя молодих, вже не
вибачався. Мораль: радянська освіта – найкраща в світі, якщо щось вдовбали дітям в голову, то вже на все життя.

І взагалі…
Учневі, який постійно молився, Майстер сказав:
– Коли ж ти припиниш опиратись на Господа і сам станеш на ноги?
Учень здивувався:
– Але ж ти сам учив нас бачити в Богові Отця!
– Коли ж ти засвоїш, що Отець – не той, на кого можна спертися, а той, хто позбавляє тебе від цієї звички?