Що сьогодні означає бути членом НСПУ? Якщо раніше за цією фразою крилися статус письменника, високі гонорари, вагомі соціальні пільги та привілеї то що тепер? Чи повинна Спілка письменників жити за правилами ринкової економіки, чи потребує вона державної опіки? Про це — дослідження “ГК”.
Чим зумовлений інтерес саме до Національної спілки письменників України, а не до подібних до неї за функціями й структурою Спілок художників чи фотографів – питання доречне. Передовсім тим, що тільки НСПУ свого часу взяла на себе роль рупора боротьби за державність, духовність, відродження, українськість загалом. Чим є Спілка сьогодні – питання складне, адже зрозуміло, що з 1934-го року, року її створення, змінилось усе: і парадигма існування українських літераторів, а відтак і літератури, і сам літературний процес. І якщо в 80-90-ті роки Спілка мала безпосередній вплив на уклад літературного життя, то нині це радше аморфний і безсилий організм. Спілка нині нагадує Дон Кіхота, який намагається жити за старою пам’яттю у світі із зовсім іншими правилами. Проте якщо комусь від цього є бодай якийсь мінімальний кайф, то чом би й ні? Так чи інакше, питання, чи потрібна ця структура нинішньому суспільству, залишається відкритим, адже якщо є люди, переконані, що ця шкірка вартує вичинки, то може, не все так безнадійно?
Що ж сьогодні означає – бути членом НСПУ? Якщо раніше за цією фразою крилися статус письменника, високі гонорари, вагомі соціальні індульгенції (як-от, отримання житла), відпочинок у будинках творчості, медичне обслуговування і таке інше, то що тепер? Книгодрукування, скажете ви. Тисяча примірників книги того чи іншого автора, яка потрапляє лише в бібліотеки і про яку пересічний читач ніколи не чує, – не надто переконливий аргумент. Але про все по черзі. Передусім треба з’ясувати, які функції повинна виконувати Спілка.
Найбільшою і принциповою проблемою Спілки є те, що в такому вигляді, як вона є тепер, вона була організована ще у 30-х роках. Тоді вона уособлювала тотальне об’єднання всіх спектрів і сторін життя людей, які пишуть. Вона передбачала, що ніхто поза нею не повинен писати і навпаки. Якщо дуже примітизувати, це був такий табір для інтернованих. І власне через суміщення отих кількох ролей колишні проблеми існують і дотепер. Насправді, і в сприйнятті спілчан, і тих людей, перед якими Спілка фігурує, вона могла би виглядати значно простіше, якби її функції були роз’єднані. В ній об’єднані три типи письменницьких організацій як в одній: профспілка, клуб за інтересами – тусовка і естетична група.
На думку Тараса Прохаська, члена АУП, найбільшою проблемою Спілки є прагнення втримати її у тій совєтській формі, в якій вона була, хоч насправді кожне з цих об’єднань зокрема є потрібним. Проте варто зрозуміти, що ані клуби, ані естетичні групи не можуть бути формальними, тобто вони не повинні об’єднуватись разом з профспілкою. Покладати весь цей комплекс функцій на Спілку – неправильно. Письменники, які не в Спілці, отримують ті три речі поза нею. Відповідно, профспілчанська основа Спілки руйнується, тому що зроблена за совєтською схемою і, очевидно, що як уся совєтська економіка та совєтські організації, розлазиться. Якраз через цю соціальну руйнацію Спілки у спілчан є найбільше неспокою і проблем. Цю думку продовжує Юрій Іздрик, член АУП: «Таку структуру, як Спілка, і руйнувати гріх, бо вона була цілісною мережею. Інша справа, що таку структуру важко перевести на нові рейки, на недержавний рівень функціонування».
Андрій Курков, член Київської організації НСПУ (давно там не був) розповідає, що нині Спілка працює як Пенсійний фонд, як фонд допомоги старим письменникам, яких в Україні дуже багато, яких давно ніхто не читає і не видає. Вона потрібна як чудове приміщення в центрі Києва, де можна організовувати будь-які літературні зустрічі, в тому числі і для молоді, і за яке не треба платити оренду. Як варіант профспілки, вона теж непогано функціонує, досі є безкоштовне медичне обслуговування для спілчан, безкоштовні путівки в будинки творчості для бідних письменників, інші пільги. Часом старі письменники звертаються у Спілку за грошима на ліки, існують також стипендії для молодих письменників, які видаються їм на рік чи півроку, поки вони пишуть книжку. Спілка – національна, вона існує на бюджетних коштах, і ці кошти витрачаються переважно на літературу або на життя літераторів.
В Івано-Франківській організації НСПУ все виглядає не настільки оптимістично. Її голова Василь Добрянський, який вже другий термін обіймає цю посаду, змушений перейматися зараз геть не літературними справами: «Як голова Івано-Франківської НСПУ, я займаюсь такими проблемами, які, за великим рахунком, приносять мені тільки мороку. Збоку це може викликати питання: а нащо це все мені взагалі здалось? Скажімо, Водоканал виписав Спілці штрафні санкції на 3,5 тис. грн за холодну воду, якою ми не користуємось. Я ходжу туди зараз і доводжу, що Спілка не використовує води на таку суму. Все це відбувається фактично на громадських засадах: держава не дає нам ніяких коштів, скажімо, для вирішення питань господарського характеру. НСПУ як структура, яка має свій офіс, має менінгіт у зв’язку з цим, починаючи від жеків, закінчуючи всякими газо- і водоканалами».
Іван Ципердюк, член Івано-Франківської організації НСПУ (не був там дуже давно): «НСПУ не грає абсолютно ніякої ролі в житті держави. І в суспільному житті її роль маргіналізована повністю. У талановитих людей нема жодної потреби в неї вступати, тому, як правило, вони туди і не йдуть. Тому що прекрасно розуміють, що ця в ідеалі профспілкова організація, яка могла б їм давати певні переваги (я не кажу про отримання житла, що є дуже важливо для багатьох письменників – нині усі ці черги на житло вже стали фікцією), якусь мінімальну соціальну допомогу, нині нічого їм не дасть. Нині Спілка – це фікція, вона не виконує своїх передбачених профспілкових функцій, але є величезна кількість людей, які вважають, що тільки з часу офіційного отримання членського квитка НСПУ вони офіційно стверджують себе перед людьми у статусі письменників. Це може виглядати абсурдно, але це правда».
Втім, Спілка таки намагається підтримувати своїх членів – бодай тих, яким допомога вкрай потрібна. Так, облдержадміністрація на пропозицію НСПУ встановила 6 стипендій для хворих письменників. Спілці час від часу щастить знайти спонсора, який би оплатив півсуми на придбання автомобіля для письменника-інваліда тощо.
Що Спілці нині потрібне докорінне реформування, здається, ні в кого не викликає сумнівів. Частина письменників переконані, що Спілка має переходити на недержавне фінансування і жити за правилами ринкової економіки, інші ж навпаки відстоюють позицію більшої державної опіки над НСПУ. Василь Добрянський наполягає на тому, що НСПУ повинна виконувати свої функції передусім як профспілка і літературна агенція, яка б допомагала письменникам із захистом авторських прав і просуванням їхньої творчості. Важливою функцією Спілки, на думку пана Василя, має залишитися і соціальний захист письменників. А щодо творчості, «це – річ індивідуальна, ніхто нікому не буде нічого писати колективно». Де починається справжня творчість, закінчується будь-яка спілка.
Тетяна ЄРУШЕВИЧ
Деркачова Ольга 
Палій Юлія 
Рязанцева Яна 
Магда Євген
Не дарма був випадок, що під Спілку письменників у Києві поставили мітлу та унітаз. Там одні маразматики, які ще й лізуть у політиканство. Талановитим людям то непотрібно. Розупстити її? Та хай собі сидять там на мітлах і хвалять графомаство одне одно, хто ж ще для них це зробить? 🙂
Але в принципі людям потрібно об*єднуватись в якісь такі різні спілки, часто це не стосується творчості.
Вася Добрянський такий письменник, як я Папа Римський. Він тепер вже в Богородчанах пенсію держслужбовця заробляє. Все служить, сіромаха, і вашим, і нашим. Графоман!
Володимир Назаренко.
Істини іскрини для людини.
Поезія .
.
Ну що вам за брехню сказати?
Хотіли б ви того чи ні,
Але давно вже треба
Поставить пам’ятник брехні
Великий, аж до неба
Не сумнівайтесь у житті
Брехня велика сила
І пам’ятник такий собі
Вона лихвою заслужила
Все починалося з брехні
Спочатку було слово
А потім світло в темноті
Й за тиждень все готово
Так створена була брехня
Як від сприяння неба
Вона зростала день від дня
Була в тому потреба
Брехню творили брехуни
Вона ж їх годувала
Взаємовигідні вони
І та вигода чи мала
Та ефективною брехня
Буває в тому разі
Коли сприймається вона.
Лиш на правдивій базі.
Того й підмішують брехню.
Між правдою тоненько.
Щоб всі повірили всьому.
Без сумніву й бистренько.
Але для простаків і так.
Брехня проходить м’яко.
Вони не знають навіть як.
Їх дурять скрізь всіляко.
А брешуть дійсно скрізь і без розбору.
В казках, легендах, наукових творах.
В статтях, віршах, на забудовах.
Підсовують брехню в газетах.
Книжках, листівках і буклетах.
По телевізору, по телефону.
По інтернету і магнітофону.
На зборах, лекціях, уроках.
В трамваях, ліфтах, санітарних блоках
На літаках і теплоходах.
Базарах, ліжка, переходах.
На площах, скверах і повсюди.
Рекламну брехню ми можем почути.
То вибирають президента.
То депутата претендента.
Але завжди одне і теж.
Брехня якій немає меж.
Брехня та скрізь, брехня повсюди
Та схаменіться ви все таки люди
А те що розумні. Я цьому не вірю
Не будуть розумні платить за брехню
Попам і артистам співакам-карєристам
Нечесним лікарям
Брехливим вчителям
Підступним чинцям
Та суддям злочинним
Безчесним гарантм конституційним
Бандитським міліціянтам
Та різним спекулянтам
Як би ж ви людоньки їх не кормили
Вони б вас як дурнів таких не дурили
Не будуть розумні й хвалить брехунів
Писак і поетів та всяких вождів
Поки ж процвітає у нас марнославство
Історію пишуть про різне нахабство
Хто більше загарбав чужих територій
Хто більше вбивав і топив крематорій
Хто знищив мільйони невинних людей
Втіляючи суть ідіотських ідей
Чи просто вдоволив садистські потреби
Була необхідність і так було треба
Почуєш від різних його посіпак
Тільки на крові і тільки отак
Вони б такого не казали
Коли б із них ту кров пускали
Навіть церква-свята віра
Не прокляла ще бузувіра
А проклинала Льва Толстого
За що ,про що,і ні до чого
То ж не треба так брехати
Пощадіть дітей своїх
В брехні вони із немовляти
Їм брешуть рідненькі і батько і мати
Ну як їм від брехні втікати
У дитсадочку і у школі
Виховання без брехні
Ще не проводилось ніколи
Із давна і до на наших днів
Уже так звиклися з брехнею
Немає без брехні життя
Не можуть розпрощатись з нею
Не знають іншого буття
На жаль це всіх задовольняє
Борців з брехнею ще немає
Немає й партій в нас порядних
Боротися з брехнею здатних
Брехня як видно наркотична
І ця хвороба споконвічна
Химерами лише жива
Тому хотів би дуже я
Щоб вся підступна та брехня
До брехунів і поверталась
Щоб з них за це завжди сміялись
А підлі дії проклинались
І мода на брехню скінчалась
Та своєчасно поховалась
І більш ніде не проявлялась
А я повторно за своє
Бо пам’ятник брехні вже є
І це надбання не моє
Ще в стародавньому Єгипті
Створили гарні, непохитні
Так зване чудо світове
Ці піраміди-довгобуди
Лиш пам’ятником здатні бути
Брехні в історії людей
Та ідіотських їх ідей.
Склав В.Назаренко
Кінець 2006р.
Шануймося українці
Та вже досить українці
В дурнях нам вважатись
Прийшла пора українці
Розуму набратись
Сором ,сором українці
Так ганебно жити
Треба треба українці
З мудрістю дружити
Хвате хвате українці
Нам лихої слави
Станьмо станьмо українці
На захист держави
Недамо ж більш українці
Її шматувати
Будем будем українці
Її шанувати
Не в боях ми українці
Її отримали
Воля божа українці
За неї подбала
і якщо ми українці.
Її занехаєм
Будем прокляті від Бога
Пекло отримаєм
Ще не пізно українці
Припинити чвари
За одно і поодинці
Розвіяти чари
Чари, чари українці
треба подолати
і до влади проходимців
більше не пускати
Не давайте українці
ви владу сволоті
Бо залишитесь назавжди
В жахливій злидоті
Коли ви вже українці
Будете в пошані
То припинять голокости
Сусіди незвані
Тільки тоді українці
Будете в пошані
Коли в вашій поведінці
Єдність стане пані
Перестаньте українці
Пертися в гетьмани
В цій ганебній поведінці
Практика погана
Не було в вас українці
Видатних гетьманів
Тому й мали ви халепи
Від різних дурманів
З вас знущатися українці
Свої ж відщепенці
Того й владу забирали
Різні іноземці
То ж шануйтесь українці
Самі між собою
Вибирайте ви гетьманів
Тільки з головою
Бо немає українці
Ніяких гарантій
Що опинитесь в Сибірі
В натопленій хаті.
.
В. Назаренко 2007 р
Нема за кого випити.
Якось мені розповіли
Що в наше місто з Білорусі
Два білоруси прибули
Як завжди в діловому дусі
Так водиться на Україні
Для успіху в усих ділах
Їх пригостили по чарчині
Щоб дружба кріпшою була
Тут білоруси об’явили
Що першу чарку завжди й гарненько
П’ють вони за батьку Лукашенко
Лиш потім за своє вже пили
А мене заздрість придавила
«живуть же інші бо змогли»
Що ж ця людина їм зробила
Щоб першу чарку за неї пили.
Напевно в них добрі порядки
Напевно дбають про людей
І лиш за це такі подяки
Найкращі від любих ідей
А у нас на Україні
Все як кажуть навпаки
Бродять діти безпризорні
Та бездомні старики
Бо житло забрала влада
Розвела туберкульози
Не одна у влади вада
Їй ніщо старечі сльози
Собі зарплати європейські
Непосоромились зробити
Зате порядки африканські
Такі що неможливо жити
Куди не ткнись і скрізь свавілля
Корупція, рейдерство, грабіж
Розграбували все довкілля
Та мало хочеться побільш
Народу ваучери дали
Собі ж забрали все що є
Чини важливі покупляли
І все вважають за своє
Та розуму собі не купиш
Діла їх видно де не глянь
Про найдурніше щось почуєш
То їхні справи без вагань
Удостовіритися можна
Зверніть увагу на село
Розруха тут стоїть тривожна
Хоч і війни ще не було
Найкращі в світі чорноземи
Нема чим, ніяк оброблять
Нема нагальнішої теми
Як Україну годувать
Що ще сказати-всюди злість
Було нас 52 мільйони
А залишилось 46
Хто ж відповість за наші лиха
Не жди, ніхто не скаже я
Як керувать то всім потіха
А відповідальність на козла
То ж нема у нас за кого
Першу чарку пить завжди
Не послав нам бог такого
Може пришле, підожди
(Не послала на доля такого.
Може пошле, підожди)
В.Назаренко
2007р
Хочеш вір, хоч не вір
В Нато краще ніж в Сибір
Швидко плине час чи ні
летять чи йдуть повільно дні
а ми розумні чи дурні
рахуємо літа земні
Рахувать так рахувать
але тільки не брехать
хотілось би всю правду знать
так де ж її чистеньку брать
Двадцяте століття, оте що пройшло
для нас українців найгірше було
десятки мільйонів загиблих взяло
імперська Росія зробила це зло
Чи то війна велась імперська
чи та що звалась громадянська
чи може та що партизанська
Іспанська, Польська чи Японська
Корейська, Афганська та Фінська
а кров лилась там українська
А ще були голодомори
штучні і не зовсім твори
катів-вождів і ці потвори
що домоглись собі покори
та знищили народу гори
нас українців – за що кікімори
і вас не мучили докори
ще й не отримали гомори.
Крім цього рабство явне мали
нас до Сибіру відправляли
ми там метали добували
деревину заготовляли
заводи різні будували
цілинні землі підіймали
канали всякі проривали
та часто там і померали
а нашу смерть не рахували
і геноцид ввесь приховали
Як би ж ми документи мали
то посіпаки б не кричали
в намордниках російських звали
як би ми в Нато не вступали
щоб вони можливість мали
та до Сибіру нас загнали
і ми там ріки повертали
В.Назаренко
2007р.
Навіщо так
Всі напевно добре знають
Що лиш могутні виживають
І все на цьому світі мають
Тому в добрі і процвітають.
Слабкі ж здебільшого страждають
І долю злую проклинають
А мудрість стійко зневажають
На чудо лиш надію мають
Та бога в поміч призивають
Ще й вірою себе втішають
І все брехнею покривають
Горілку пити полюбляють
Та цигарковий дим вдихають
Або наркотики вживають
Та цим собі життя кінчають
Й це при тім,що добре знають
На них постійно заробляють
Та їх свободу утискають
Життя умисно затрудняють
Та цим багатство наживають
А їхнє горе зневажають.
Або так
Життя на злі базується,
Живе живим годується,
Та за своє піклується,
Все інше ігнорується.
За гроші все купується,
Жадоба культивується,
Безмежно провокується
І до нестями дується,
Загарбать все готується,
Постійно цим турбується,
Лиш на своє милується,
Похвалами шанується
І це не критикується,
Та з часом все плюндрується,
І смертю нівелюється.
Чи так?
Завжди хотілося мені
Пізнати істини одні
Життя &n