Днями

ГРОШІ

Сьогодні бачив, як один пацан грошима з телефону в магазині розплатився. Відкрив кришку телефону, а там у нього двісті гривень. Дістав і розплатився. Третє тисячоліття все-таки…

Колись

КІНО

В середині 60-х знімали наші в Польщі кіно: війна, німці, партизани. На Краківській площі знімали епізод, як німці збили наш літак, льотчик стрибнув з парашутом, а німці з собаками його беруть в полон. Дубль-1: каскадер стрибнув, приземлився. Заарештували.

Режисер: Щось не те… Він плавненько спустився, як диверсант, глядачеві його не буде шкода…

Оператор: А що ж ви хочете?

Режисер: Давайте хоч вітру почекаємо.

Поляк-перекладач: Проше пана, ми, звичайно, можемо почекати, але так, для довідки, востаннє на цьому місці вітер був чотириста років тому, коли будували цю площу: вона ж квадратна і навколо будинки.

Режисер: Тоді перерва до завтра. Вітер я організую.

Режисер подзвонив до Москви, звідти – в штаб нашої армії в Польщі, і до ранку на площу в’їхала обмотана брезентом штуковина, а при ній – майор з солдатом.

Режисер: Ну давай, майоре, знімай брезент і покажи, як дме твій вентилятор.

Майор: Товаришу режисер, ця машина секретна, так що я розкриватиму її в останню мить перед зйомкою.

Режисер: А який вітер може видати твоя каракатиця?

Майор: Всього 10 градацій – від першої, найслабшої, до десятої, але вам більшої, як перша, не буде потрібно.

Режисер: Майоре! Генерал мені сказав, що ти поступаєш в моє розпорядження і моє слово для тебе – наказ! Не треба мені давати порад!

Майор: Винен, товаришу режисер.

Режисер: Зрозумій, мені потрібен вітер не на десятку, а на десятку з плюсом, вичави зі своєї колимаги всі соки! Щоб це був не просто вітер, а драматичний вітер.

Майор сказав: “Єсть!” і пішов готувати машину.

Дубль 2. Льотчик вистрибнув з парашутом і так само, як в першому дублі, повільно спускається на площу. Раптом він, ніби побачив німців, за два метри від землі з дикою швидкістю відлітає спочатку вдаль, а потім, долетівши до будинків, злітає вгору, звідки прилетів. Німці, ніби підхоплені повітряною хвилею парашутиста, скачуть, як надувні, по бруківці разом з собаками і мотоциклом. На протилежному боці площі вилітають всі віконні шиби. Парашутист, слава Богу, не постраждав, він приземлився через пару кварталів, а ось “німців” трохи покоцало.

Коли режисер опам’ятався від шоку, він запитав майора: «Що це було?» Майор доповів, що це машина для здування радіоактивного пилу з бойової техніки у разі ядерного конфлікту і на десятому рівні вона здуває все, що важить менше тридцяти тонн. «Якщо ми вам більше не потрібні, – сказав він, – дозвольте нам відбути в частину…»

І взагалі…

Африканський знахар веде учня через джунглі. Хоча він зовсім старий, але йде швидко, натомість його молодий учень на кожному кроці падає. Послушник піднімається, лається, плює на землю і продовжує йти за своїм вчителем. Після довгого шляху вони досягають священного місця. Не зупиняючись, знахар повертається і йде назад до початку подорожі. “Ви сьогодні мене нічому не навчили”, – заявляє новачок після чергового падіння. “Я учив тебе дечому, але ти не помічаєш цього, – каже знахар. – Я намагаюся навчити тебе мати справу з життєвими помилками”. “І як я повинен з ними вчиняти?” “Так само, як і з цими падіннями, – відповів знахар. – Замість того, щоб проклинати місце, де ти впав, ти повинен спробувати виявити те, що змусило тебе впасти”.