Знайомтеся: Денис Овчар – керівник проекту “Станіслав: віртуальний Івано-Франківськ”, фотограф, дизайнер, віджей. Уже 19 років Денис працює у галузі цифрової графіки. Власник і основний автор арт-студії “DenFilm”. Денис разом з програмістом Віктором Кальмуком займаються технологіями віртуальних панорам, за допомогою яких користувач інтернету може побачити Івано-Франківськ об’ємно і в динаміці. На сьогодні проект Дениса – номер один в Україні за рівнем і якістю.

 

– Що таке «технологія колобка» й віртуальна панорама?

Ще школярем бавився панорамною фотографією: видруковував чорно-білі пейзажі Франківська і склеював докупи гумовим клеєм. Криво, з патьоками клею, але прикольно – виходило більше, ніж бачить камера, але ближче до того, як сприймає реальність людина. А коли цифрові технології достатньо розвинулися, став експериментувати з панорамами у цифрі.

То був 1999 рік. Ми вже тоді з друзями фантазували: от би такий віртуальний світ зробити. На той час це ще виглядало фантастикою, а у 2008 році я закупив комплект обладнання та програмного забезпечення для створення віртуальних сферичних панорам. Їх ще на Заході називають VR-фото (від virtual reality), або Immersive photo – “вражаючі”, ті, які є незвичними. Це новомедійна технологія, що дозволяє фотографувати і відображати сферичні простори – 360 градусів по горизонталі (повне коло) і 180 градусів по вертикалі (від зеніту до надіру). Відтоді з програмістом Віктором Кальмуком розвиваємо технологію тут, в західному регіоні.

Фактично у світі технологія сферичних віртуальних панорам почалася десь у 2003 році, коли з’явилися якісні програми та виробники обладнання почали випускати якісні панорамні головки. Тим не менше, ця технологія прикладна для фотографії, тож у світі вона тільки доходить до стану буму. Найбільш гучним є проект 360cities.net, всесвітній чеський проект. Їхні панорами віднедавна Google включив у свою програму Google Earth як постійний інформаційний шар. Україна там поки що не так активно представлена, як європейські країни, проте мене за активність керівники включили до складу модераторів – допомагати новачкам проекту, де я курую, в основному – слов’ян.

– Ви єдині у всьому західному регіоні?

Не єдині, але можу сміливо говорити, що найбільш інтегровані. Кожен автор-розробник досі вишукує собі способи публікації “колобків”, і часто в розробках так трапляється, що або програмісти “тиснуть” на фотографа і зображення втрачає у якості, або ж роблять, “як вдасться” і такими проектами не дуже зручно користуватися. Мені ж надзвичайно пощастило працювати з однодумцем, який на рівних придумує цікаві “фішки”, пам’ятає про зручність перегляду користувачем і поважає мої фотографічні захцянки. Наскільки я знаю, ми єдині в країні, хто може швидко створити повноцінний віртуальний тур (набір зі сферичних панорам, де за допомогою навігаційних стрілок можна переходити із кадру в кадр). В інших – це або ручна робота, або ж кожна панорама публікується окремо: роздивився один кадр – закривай, переходи на інший. Користувачеві це не так цікаво, як мандрувати комплексним віртуальним світом.

– Посипались замовлення?

Не густо наразі. З двох причин: ми не дуже займаємося маркетингом, треба проект розвивати, і замовники не дуже готові після кризи платити немалі гроші за новітні проекти. Проте ті, хто розуміють, що в цій технології не останнє значення має пєлєвінський “вау-імпульс”, задоволені. Скажімо, для яремчанського готелю “Велика ведмедиця” ми два роки тому на пробу зробили п’ять панорам – зараз там повноцінний тур з 30 кадрів. Клієнтка сама приходить після своїх вдосконалень готелю і з сяючими очима просить додати нових кадрів. Це й не дивно – відвідуваність її сайту після публікації віртуального туру виросла у два рази буквально за день.

– Ну а міська влада? Це ж який туристичний піар для міста!

Наразі наші запити не дали успіху. Звучали якісь закиди, що “у вас там реклама є”, або ще веселіше – “ми не можемо собі цього дозволити, бо ви називаєтесь Станіслав”.

– Денисе, яка мотивація, для чого ви робите цей проект, хто фінансує?

Головний наш мотив – любов до Івано-Франківська. У Франківську досі нема сайту про місто. Не новинного порталу, набору посилань чи каталогу сайтів, а сайту, присвяченого місту. Із культурно-історичними, краєзнавчими довідками. От таке в результаті і має бути на “Станіславі…” Ще мало написано, але в результаті кожна панорама повинна містити історико-краєзнавчу довідку про те, що зображено у віртуальних кадрах. З прив’язками до туристів та гостей міста. В першу чергу, для тих, хто їде через Франик у Карпати і хоче перед подорожжю більше дізнатися про місто. А фінансуємо – зі своєї кишені, просто робимо у вільний час. Тому це не так швидко виходить, як хотілося б. Але, думаю, ми показали гарний приклад бізнесменам, запустивши сайт із 280-ма панорамами. Тут ми працювали за схемою «громадські території, державні заклади культури» – самі робимо. З любові до міста. А бізнеси, небюджетні заклади – вже за гроші. Так, наприклад, ані художній музей, ані драмтеатр не мають своїх сайтів, тільки згадування на інших ресурсах. Ми відзняли міні-тури по драмтеатру та художньому музею. Тож з радістю підключимо до проекту комерційні простори: готелі, ресторани та кафе, кінотеатри та клуби. Уяви – йдеш віртуальною вулицею, бачиш – вивіска кафе, клік на стрілку – ти вже всередині. І можна зорієнтуватися, чи влаштовує тебе цей заклад, почитати меню, розклад роботи. Такі речі, власне, і повинні, за задумом, окупити проект.

– Чи закінчена зараз візуальна ідея? Будуть цікавинки? Я знаю, ви зняли вуличні концерти “Перкалаби”, майстерні художників – а на сайті їх нема. Знімали “в шухляду”?

То так здається, що в шухляду. Буде цілий розділ на сайті з умовною назвою “Професії”. Ми хочемо показати репетиції музикантів (не парадно, як вони на сцені, а за лаштунками, в правдивому житті). До речі, про лаштунки: актори драмтеатру під час гримування, робота ляльководів за ширмою лялькового театру, або ж диспетчерська швидкої допомоги, тренування МНС, кабінет мера… Чому б ні?

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ