Днями

ЗАЙВІ

Знайомий розповів: «Прийшов з роботи додому, сиджу, граюся з п’ятирічним племінником. Ну, йому все цікаво, запитує:

– А скільки у тебе людей працює на роботі?

– Ну, десь сто з зайвим людей.

– Ого, ще й зайві є!»

Якось

ВИКЛАДАЧ

В одному з медичних інститутів був страшно принциповий викладач, але при цьому чоловік правильний – нікого спеціально не валив, до того ж, мав ще якийсь бізнес і тому хабарів практично не брав. Трапився йому якось студент-телепень, який ну ніяк не хотів вчити його предмет, і, природно, цей студент не здав іспиту ні за першим разом, ні за другим, ні за третім. Перед четвертою і останньою перездачею (після неї, як правило, йде відрахування) у кабінет до викладача заходить тато цього студента і кладе йому на стіл ключі від дивовижної шостої моделі «Жигулів» зі словами: “Якщо він здасть, то вона твоя!”. Викладач якийсь час дивиться на тата, потім з нагрудної кишені дістає ключі від BMW Х-5 і кладе на стіл поряд з його ключами зі словами: “Якщо твій син здасть, то вона твоя!”

Колись

ЗАМПОЛІТ

Ця історія сталася в одній з військових частин Львівського військового округу в кінці 80-их. Служив там один офіцер, у якого з певних причин не склалися стосунки з замполітом частини. У результаті замполіт домігся переведення цього офіцера в іншу частину. Перед звільненням той повинен був заповнити обхідний лист – словом, проставити безліч всяких відміток на зразок “здав-прийняв”, “склав”, “не притягався” і т.д. У першу чергу офіцер здав табельну зброю, а обхідний лист для зручності поклав у кобуру. До замполіта за підписом йому йти, природно, не дуже хотілося, але треба. Тому вирішено було залишити замполіта “на потім”…

І ось фінал цієї історії. Відчиняються двері кабінету замполіта, на порозі стоїть офіцер зі злобною міною і каже: “Ну, це в мене останній залишився”. При цьому його рука тягнеться до кобури, в якій лежав обхідний лист. Приголомшений замполіт, не довго думаючи, вистрибнув у вікно з другого поверху і зламав собі ногу.

Після того, як виписали замполіта з лікарні, довелося і йому звільнитися – не витримав насмішок колег.

І взагалі…

Учень навчався у Майстра 10 років. У якийсь момент Учень відчув незадоволення з того, що до нього не приходить просвітлення, і звинуватив Майстра в тому, що той від нього приховує істину. Тоді Майстер взяв його з собою на прогулянку. Вони гуляли по лісі, і раптом на дереві заспівала пташка. Майстер кивнув Учневі на пташку і спитав: “Бачиш її?” – “Бачу.” – “Тепер ти віриш, що я нічого від тебе не приховую?”