Якість питної води в кранах івано-франківців завжди викликає сумнів. Якщо врахувати, що організм людини на 70% складається з води, стежити за якістю того, що ми п’ємо, просто необхідно.

Україну вже сьогодні називають регіоном, де води дуже мало. За останнє 20-річчя зникло кількадесят тисяч дрібних річок. Відтак до сільських криниць все частіше потрапляють неочищені стічні води з відпочинкових та лікувальних закладів. Небезпечно пити воду з джерел, поблизу яких розташований цвинтар чи сміттєзвалище. Але найбільшим ворогом чистої води стають самі ж селяни. Оскільки у селах немає централізованого водогону, стоки з ванн, кухонь та туалетів виводяться в землю. А зовсім поруч селяни черпають воду з криниць.

На Прикарпатті, як і в інших регіонах країни, небезпекою номер один у питній воді є нітрати. Вони потрапляють у криницю з дощовою водою, яка змиває їх з полів, або разом зі стічними водами. Особливо небезпечні нітрати для вагітних та немовлят. Внаслідок інтоксикації нітратами виникає сильне отруєння з різкою втратою гемоглобіну, у важких випадках можлива втрата свідомості і кома. Перевірити воду у криниці чи з-під власного крану сьогодні може кожен. Це обійдеться у майже шістсот гривень.

Як повідомила Надія Мельник, заввідділу комунальної гігієни міської санстанції, на Прикарпатті є села з підвищеним вмістом нітратів у воді. Очистити воду від нітратів практично неможливо. Єдиний варіант – всі стоки з господарсько-побутових споруд мають підлягати очистці централізовано, пояснює чиновниця. А це означає монтування системи водогону, на яке бракує коштів.

Сумніватися у якості питної води змушує відсутність так званих ГОСТів. Україна – чи не єдина країна в Європі, яка досі не має затвердженого Держстандарту для питної води. Купування бутильованої питної води не гарантує її якості. Виробники питної води користуються лише технічними умовами, які самі ж і розробляють. Якість водопровідної води сьогодні перевіряють на відповідність Державним санітарним правилам і нормам (держсанпінам), затвердженим у 2010 році. Держсанпіни, хоч і базуються на колишніх ГОСТах часів Радянського Союзу, але мають ряд суттєвих відмінностей. По-перше, держстандарти – це закон. Їх змінювати не можна. А санітарні норми і правила можна змінювати хоч щодня. Нещодавно, скажімо, як повідомила Надія Мельник, норматив щодо допустимої кількості нітратів у воді збільшився з 45 до 50 мг на дм кубічний.

Держсанпіни, на думку Надії Мельник, дозволяють здійснити більш суворий контроль за якістю питної води. Скажімо, стосовно мікробіологічного контролю нещодавно введено нові показники, відсутні у ГОСТі. «Якщо Україна затвердить новий ГОСТ, навряд чи показники відрізнятимуться від теперішніх держсанпінів», – вважає Надія Мельник. Вона запевняє: воду з франківських кранів можна пити навіть сирою. Усі показники в нормі, рапортує санстанція.

Окрім лабораторії санстанції, яка здійснює контроль за водою із питних резервуарів раз на місяць, значно частіше перевіряє якість питної води водоканал, який постачає її в наші крани. На Інтернет-сайті підприємства можна ознайомитися з розгорнутими таблицями перевірок води як у резервуарах, так і в чотирьох міських джерелах, де городяни полюбляють набирати воду власне для пиття (парк, міське озеро, Пасічна, вул. Ленкавського). Усі показники в нормі. Щоправда, якщо вірити сайту водоканалу, остання перевірка води у місті проводилась ще в липні минулого року. Але насторожувати має не це. Причиною сумніватися у якості води, яка витікає з вашого крану, є стан водогону і труб. Адже вода, перевірена у міському резервуарі, долає сотні метрів не завжди нових труб, перш ніж потрапити до вас в оселю.

Вода, що застоюється в трубах, є найбільш небезпечною. Середньостатистична людина, користуючись водопровідною водою, за своє життя пропускає через організм від 80 до 100 кг хімічного бруду. Тому фахівці радять зранку вмикати кран на 10-15 хв. і спускати першу воду. На рік таке задоволення коштуватиме майже 30 гривень. При цьому питання користі водопровідної води для здоров’я залишається відкритим. Розуміння якості води в кранах в Україні та Європі відрізняється. Українська система очистки передовсім вбиває бактерії. В Європі намагаються зберегти корисну мікрофлору, без якої вода стає звичайним розчином солей і користі не приносить. Невмирущий накип на стінках чайника – це якраз солі. Вони також потрібні організму, але в помірних дозах. Усі зайві солі відкладаються у вигляді піску та каменів у нирках.

Сьогодні відомий лише один гарантований спосіб перетворити водопровідну воду на безпечну і корисну для здоров’я – заморозити її. В домашніх умовах наливаємо відстояну воду з-під крану у пластмасову посудину так, щоб вода заповнила її на 80%. Накриваємо кришкою і – в морозилку. Важливо не втратити момент, коли почне замерзати верхня скоринка – це бруд і шкідливі речовини. Знімаємо її і викидаємо. Після того, як замерзне основна маса води, промийте заморожений шматок під краном. Він має стати прозорим, вода вимиє з льоду шкідливі сполуки. Розтоплений лід можна сміливо пити і використовувати для приготування страв.

Наталка ГОЛОМІДОВА