Івано-Франківський благодійний християнський фонд „Солідарність” збирає людей низького зросту у клуб. Об’єднання назване „Великодушні”.

Маленьких на зріст називають ліліпутами, карликами. Жити в суспільстві „гуліверів” цим людям доволі складно. І проблема навіть не в побутових незручностях, хоч і їх вистачає: спробуйте-но відчинити двері, ввімкнути світло, сходити в туалет. Ані одяг, ні побут, ні предмети домашнього вжитку не підходять для тих, хто через недостатність гормону росту (хвороба гіпофізарний нанізм) виріс усього на метр двадцять чи метр тридцять.
У більшості випадків цим людям немає де жити — зазвичай ліліпути мешкають у дитячих будинках. Після закінчення школи вони не можуть здобути освіту, знайти роботу, створити сім’ю, відтак почуваються приниженими та непотрібними суспільству. „Жорстка дискримінація виявляється в тому, що людей, обділених зростом, ніхто не сприймає як рівних, — каже голова БХФ „Солідарність” Андрій Микитин. — У клубі ми будемо вирішувати проблеми цих людей. Перш за все зберемо їх разом з усього міста. Надаватимемо психологічну підтримку, допомагатимемо з соціальними виплатами, одягом, їжею…”
До створення клубу „Великодушні” пана Микитина підштовхнула зустріч з Дарією Павлишин. Маленька жінка сама звернулася у фонд за підтримкою. Пані Дарія працює в супермаркеті „Сільпо” пакувальником, її зарплата — 200 грн. на місяць. Жінці допомогли продуктами з „Банку їжі”, створеного БХФ.  
До „Солідарності” вже звернулися близько десяти франківців, які висловили бажання об’єднатися в клуб. Сьогодні в Україні є понад 500 хворих дітей з гіпофізарним (карликовість) та іншими формами нанізму і близько 400 дітей із синдромом Шерешевського-Тернера (низький ріст, спричинений хромосомними порушеннями). Їх кількість фіксують, бо до 18 років ці дітки отримують лікування за спеціальною державною медичною програмою. Дорослим оформляють інвалідність, а далі вони мусять давати собі раду самі.

Наталія КУШНІРЕНКО