Зеленка – перші ліки в аптечці українця. В усі часи нею мастили розбиті колінця, подерті лікті, порізи, садна й усілякі інші побиття-поранення. Щоби в рану не потрапила інфекція. Однак, окрім пострадянських країн, зеленку не виробляють і не застосовують ніде у світі. Чому?

Який такий брильянтовий?

Ще десять років тому із зеленкою починала своє життя кожна маленька людина. Новонародженим нею обробляли пуповинну ранку. Мамам – шви і навіть груди. В останні роки в пологових будинках спиртовий зелений розчин для знезараження не використовують. Рекомендують інші антисептики, зокрема фукорцин.

Етикетка Житомирської фармацевтичної фабрики розповідає, що народна «зеленка» – це «Брильянтовий зелений, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%». Діюча речовина – власне «зелений». Вона, зазначає «Довідник лікарських засобів та медичних препаратів України» (2001), має складну формулу і є синтетичним фарбником. Випускається цей продукт хімічної промисловості у вигляді солі – золотисто-зеленого порошку чи кристалів.

До діамантів ані зелена сіль, ані її розчин ніякого стосунку не мають. Назва «брильянтовий» є просто філологічним непорозумінням. Річ у тому, що в сухому стані, ще до розчинення, кристали мають латинське ім’я Viride nitens – «зелений блискучий». Називаючи розчин, якийсь невідомий і, певно, не надто освічений хімік використав французьке слово «блискучий» – brillant. Перекладач на російську відповідністю, очевидно, також не заморочувався.

Фарбники-антисептики

В Радянському Союзі медики використовували зеленку як антисептик м’якої дії (порівняно з йодом), який частково стимулює регенерацію тканин і не сушить шкіру. Звідки такі дані? Виявляється, з середини ХIХ століття. У 1864 році французький дослідник, основоположник мікробіології та імунології Луї Пастер відкрив існування мікроорганізмів – збудників інфекційних хвороб. Відкриття спонукало йти далі – шукати способи позбавитися мікробів, протистояти їм.

На той час британський хімік Вільям Перкін, експериментуючи у створенні ліків від малярії, винайшов синтетичні органічні фарбники. І навіть налагодив їх виробництво. Серед фарбників був і «блискучий зелений». Лікарі почали застосовувати нові кольорові речовини для зафарбовування препаратів різних мікроорганізмів – щоби краще бачити їх під мікроскопом. І раптом зауважили, що окремі фарбники убивають мікроби. Так визначилася ще одна галузь застосування фарб – медична.

Кінець ХІХ століття вважається ерою боротьби з хвороботворними бактеріями. Мікроби в організмі хворих та у середовищі довкола них знищували з допомогою солей ртуті (меркурохром і сулема), срібла (ляпіс), спиртових розчинів йоду й «блискучого зеленого», карболової кислоти (фенолу), хлорного вапна та інших речовин. Більшість з них була отруйна, не тільки запобігала росту й поширенню мікробів (антисептика), але й знищувала їх (дезінфекція, бактерицидна дія).

Проблема оцінки

Від одних фарбників-антисептиків медицина з часом відмовилася – через шкоду, яку ці хімічні сполуки завдавали здоров’ю людини. Інші – використовує досі. Як-от фенол. «Фенол або Карболова кислота. Застосовують 2-3% розчин для дезінфекції інструментів, рукавиць, дренажів. Сильна отрута. У високих концентраціях викликає опіки шкіри та слизових», – зазначено у «Довіднику медичної сестри» (2004). Між іншим, фенол використовується не тільки як антисептик, а й для виробництва лікувальних засобів (аспірину), а також пестицидів. Розчин 1,4% фенолу відомий як препарат «Орасепт» – знеболювальний та протимікробний спрей, який призначають для лікування горла.

Щодо зеленки. «В оцінці дії антисептиків залишається ще багато проблем, – написано в «Енциклопедії Кольєра» (1998). – Наприклад, речовина може бути високоактивною стосовно мікроорганізмів, але токсичною для живих тканин». Перелік токсичних антисептиків не поданий. Однак відомо, що розчин «блискучого зеленого» заборонений для використання в США та країнах ЄС. Америка віднесла нашу зеленку до канцерогенів, а Європа – до токсинів.

Річ у тому, що на Заході прийнята доктрина доказової медицини. А молекулярний механізм дії зеленки та інших фарбників досі не з’ясовано. Щоби це зробити, треба провести складні і дорогі дослідження. Напевно, не вигідно інвестувати в старий і дешевий препарат?.. У Радянському Союзі зеленку як таку не вивчали. Не досліджували її і в останнє двадцятиліття в Україні.

Наталія КУШНІРЕНКО