Днями

ТАКСІ

Історія від таксиста:

– Приїхав на виклик, забрав даму і поїхали з нею зустрічати чоловіка на залізничний вокзал. Зустріли чоловіка з маленьким сином, їдемо назад. Малий зі мною розговорився – і я з ним. Обговорюємо комфортність поїздки в купе. От він і каже: “А мені було їхати добре. Тепло і місця багато. Я один спав на верхній полиці, а тато з тіткою Ніною – на нижній. Удвох…” Далі їхали мовчки.

Якось

СТРИПТИЗ

Нічний бар-дискотека. Дівчата танцюють навколо жердини. Після основної програми йдуть до столиків за додатковим заробітком під назвою “приват-танець”. За одним столиком чоловік кілограмів під сто. Дівчина з двома ниточками на тілі починає томно тертися до нього: бачить, стіл накритий багато, зрозуміло, що гроші у людини є. Чоловік їй добродушно каже: «Сонечко, я гінекологом працюю – ти мене хочеш чимось здивувати?!» Дівчина змінюється на лиці і йде до іншого столика!

Колись

ШВИДКА

Років двадцять тому, на початку чергового січня, на центральну станцію швидкої допомоги на адресу великого начальства прийшов лист-подяка. В ньому було написано буквально таке: “Так невдало склалося, що в Новорічну ніч в одного з наших гостей стався серцевий напад. Ми були змушені викликати швидку допомогу. Приїхав молодий лікар, ледве стоїть на ногах, і від нього сильно тхне алкоголем. Лікар попісяв за шафу, зробив укол магнезії в диван, чемно попрощався і поїхав. Ми всі так сміялися, що навіть у хворого серце відпустило. Велике вам спасибі за доставлене задоволення. Ніякого Діда Мороза не треба!”

І взагалі…

Між двома лісорубами, канадцем і норвежцем, виникла суперечка, хто кращий. Суперечка була підтримана іншими людьми. І між лісорубами відбулося змагання. Кожному з них виділили якусь ділянку лісу. Переможцем ставав той, хто повалить найбільшу кількість дерев з десятої ранку до другої години дня. О десятій годині обидва лісоруби зайняли свої позиції. Вони рубали дерево за деревом майже синхронно. Раптом канадець почув, що норвежець зупинився. Довго не було чути ударів його сокири. Радіючи такому несподіваному виграшу в часі, канадець подвоїв свої зусилля. Через п’ять хвилин норвежець знову взявся за роботу. І знову вони працювали майже синхронно. Раптом за п’ять хвилин до дванадцятої канадець почув, що норвежець знову зупинився. А канадець продовжував роботу, тішачись зі слабкості супротивника. О дванадцятій годині норвежець знову взявся за роботу. З почуттям радості, що наростала, канадець продовжив рубати дерева в тому ж ритмі, вже відчуваючи запах перемоги. Коли пролунав сигнал про закінчення змагання, рівно о другій годині пополудні, канадець був абсолютно впевнений, що приз у нього в кишені. Ви можете собі уявити, як він здивувався, дізнавшись, що програв.

– Як так сталося? – запитав він норвежця. – Щогодини я чув, як ти на п’ять хвилин припиняєш роботу. Як, чорт тебе забирай, ти умудрився нарубати більше деревини, ніж я? Це неможливо.

– Я чув, що ти не зупинявся ні на хвилину, – прямо відповів норвежець. – А я кожної години робив зупинку на п’ять хвилин. І в той час, як ти продовжував рубати ліс, я, відпочиваючи, точив свою сокиру.