Можливо, розчарую, але мій невеличкий досвід депутатської діяльності звільнив мене від поширеного в суспільстві міфу, що депутати нічого не роблять. Насправді, совісна депутатська діяльність передбачає великі втрати часу і ресурсів.

Як «все запущено», не скажеш, але люди скаржаться на все: від ремонту дахів балконів до незаконної забудови і порушення виборчого законодавства. Хочеться спільно з колегами по депутатському цеху одразу запустити масштабні проекти, які б допомогли українській культурі, освіті, науці, радикально зупинили сваволю чиновників чи ліквідували злидні, але доводиться робити маленькі і позитивні кроки, які все одно змінюють ситуацію на краще.

На сьогодні опрацьовано 48 звернень громадян щодо порушень їх прав і свобод, надано матеріальну допомогу 10 особам, взято участь в організації і проведенні 12 різноманітних заходів і зустрічей з виборцями, запропоновано 10 ініціатив для зменшення числа порушень прав і свобод громадян, а також захисту української культурно-історичної спадщини. Депутатська робота полегшується через плідну співпрацю з міськими депутатами від ВО «Свобода».

Скажу про те, що мене вразило найбільше:

• люди не готові йти до кінця у своїх вимогах і вважають, що все за них мають зробити влада і депутати. З однієї сторони люди заробляють копійки, а з другої ще й бояться казати правду;

• чиновники, що в переважно прагнуть не вирішувати проблеми, а знайти мотивацію, чому вони цього не робитимуть;

• ЖКГ міста і керівництво ЖЕО, яке щиро дивується, що на підвідомчій їм території «щось не так»;

• працівники правоохоронних і судових органів, які постійно скаржаться на складні умови праці й оплати, але при цьому чомусь не звільняються з роботи;

• вражаючим є становище в освіті – від нестачі вогнегасників і спортивного спорядження до певних форм авторитаризму в керівництві. Це проявляється як у «довічних» і, на жаль, не завжди адекватних директорах шкіл чи дитсадків, так і в боязні вчителів висловитися через те, що в місті є маса безробітних педагогів. Виявляється, що Президент України може бути лише два строки підряд на посаді, а з директорами шкіл чи дитсадків часто прощаються лише по дорозі на цвинтар.

На жаль, як на рівні України, так і на місцях керівники підприємств, установ дуже часто перетворюються в східних деспотів, що нівелюють волю підлеглих. Однак найважливіше, що стало зрозуміло за короткий час роботи – нічого неможливо зробити без підтримки громадян, а тому запрошую небайдужих в громадську приймальню за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка, 23, оф. 306 у кожен вівторок і п’ятниця з 17.00 до 18.30.

Депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Адамович

ВО «Свобода»

Суди і правоохоронні органи – важелі впливу влади чи бастіони захисту правопорядку

Гасло «Міліція з народом» уже набило оскому всім. Але ступінь довіри до судових і правоохоронних органів є суспільним маркером для оцінки політичного режиму в країні.

За короткий час депутатства у мене склалися різні враження про цю частину державного апарату. Так, уже в грудні 2010 р. разом з депутатом Івано-Франківської міськради Михайлом Сеньківим і представниками ЗМІ я взяв участь у депутатському рейді для перевірки ефективності роботи міліцейських патрулів. Враження залишилися двоякі – помітні дійсно складні умови для праці правоохоронців, відсутність достатнього матеріально-технічного забезпечення, але вразила і закритість доступу до міліцейської системи громадськості.

Правоохоронні і судові органи в Україні також залишаються заручниками політичної волі влади – це помітно навіть у переслідуванні опозиції в країні. Іншим прикладом можна назвати відому через звернення виборців ситуацію в судах з «дітьми війни», коли через популістські рішення українського парламенту суди перенавантажені позовами людей, а самі «діти війни» ображені на футболення влади.

І так звана судова реформа швидше засіб перетворити суди в слухняне знаряддя правлячої партії. Скажу лише одне – короткі терміни для апеляцій (5 днів) не дозволили виборцям с. Хриплин успішно боротися з виборчими фальсифікаціями у судовому порядку на останніх місцевих виборах.

Закритість сприяє зловживанням всередині правоохоронної і судової систем. Назву один приклад – у березні 2011 р. на калуській трасі автомобіль, в якому їхав я, був зупинений працівниками ДАІ. За перевищення швидкості водій (пенсіонер системи МВС) був повідомлений про необхідність сплатити штраф. Подумалося: нарешті торжество справедливості і для міліціонерів. Аж тут по дорозі на шаленій швидкості проскакує автомобіль з начальником УМВСУ в Івано-Франківській області Василем Варцабою, а працівники міліції віддають йому честь. Резонно у мене виникло запитання – чому його не зупинили і не наклали штраф?

Підсумовуючи, зазначу, що судові і правоохоронні органи є частиною українського суспільства, а тому відображають його вади і позитиви. Тому давайте допомагати їм, але й контролювати їх діяльність.

Депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Адамович

ВО «Свобода»

Молодь виховується на прикладах вчителів

Зі свого шкільного минулого пам’ятаю, яке велике значення для становлення мене як особистості мали шкільні вчителі. Сьогодні, будучи секретарем комісії обласної ради з питань освіти і науки, доводиться часто зіштовхуватися з проблемами школи. Відразу зауважу, що не особливо заздрю ні вчителям, ні учням.

Звичайно, шкільне життя полегшилося через позитиви комп’ютеризації та інші технічні новації. Проте в школах постійно не вистачає ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази, низькою є зарплата освітян. Це робить вчителів жебраками і, звичайно, падає їх моральний авторитет, зникає мотивація для творчої праці.

Зовсім не легко приходиться вчителям через постійні реформи у шкільній освіті, а останнім часом вчителям-гуманітарникам теперішній владний режим нав’язує нове бачення української історії і культури. Перед ними стоїть важкий вибір – сказати учням правду чи піддатися тиску влади.

Ситуація ускладнюється формуванням в окремих школах авторитарних директорських режимів. Чинне законодавство дозволяє їм майже довічно перебувати на посадах. Більше того, керівництво освіти негативно ставиться до будь-яких звернень вчителів до депутатського корпусу. «Якщо ваші вчителі надалі будуть скаржитися тому депутату, то мені зірве планку і всім буде зле», – це репліка не деградованого люмпена, а високопоставленого чиновника від освіти. Тому наголошую – представники влади мають зрозуміти, що коли люди обґрунтовано скаржаться на їх діяльність – це нормально.

Політика накладається і безпосередньо на освіту. Так, у ЗОШ с. Ільці Верховинського району директором школи було призначено 21-річну дівчину, яка одразу почала змінювати серед року навчальне навантаження. У навчальному процесі школи були допущені й інші порушення, включно з бійками серед вчителів. А в підсумку 19 дітей перейшли вчитися в інші школи. Ситуація поки що суттєво не змінилася ні після висвітлення в ЗМІ, ні в результаті проведення спільної з депутатами облради спеціальної перевірки. Подейкують, що все через те, що мати нової директорки активістка Партії регіонів України. Хоча, будь-яка порядна політична сила мала б сама позбуватися таких кадрів.

Найближчим часом в м. Івано-Франківську планується об’єднання 3-ї міської гімназії і початкової школи №27, а також ліквідація шкільних класів у школі – садку №7 для вивільнення місць під садочкові групи. І що Ви думаєте, виглядає, що директорів 3-ї гімназії і школи-садка №7 найбільше хвилює їхнє подальше перебування на займаних посадах. Такі собі Муаммари Каддафі в івано-франківській освіті.

У таких складних сьогоднішніх умовах прагнемо хоч якось допомогти школам. З депутатського фонду придбано комп’ютерну техніку для початкової школи №27, а Природничо-математичний ліцей зміг закупити матеріали для шкільних лавочок. Завдяки спонсорській допомозі депутата міськради Р.Онуфрієва надана матеріальна допомога організації, яка опікується аутичними дітьми.

Хочеться, щоб ми всі зрозуміли, як важко сьогодні працювати вчителям, а також надали освітянам посильну допомогу.