Предки сучасних скотч-тер’єрів (шотландських тер’єрів, scottisch terrier) століттями жили в горах Шотландії. Вони полювали на лисиць і борсуків, були пристосовані до суворого клімату. Звідси їх невисокий зріст і жорстка шерсть.

У далекому 1800 році шанувальники породи з міста Абердин почали селекційну роботу, тому спочатку порода мала назву “абердинський тер’єр”. Багато років по тому, в 1892, був створений перший клуб любителів скотч-тер’єрів. Тоді ж заводчики сформували перший стандарт породи, що з тих часів зазнав мінімальних змін. У процесі тривалої селекції скотч-тер’єр не втратив рис, властивих породі: перш за все, силу, безстрашність, хитрість, злобність до звіра. Однак мисливців у скотч-тер’єрах тепер вбачають рідко. Сьогодні за ними міцно закріпилася слава чи не найкращих собак-компаньйонів.

Скотч-тер’єри – собаки коренасті, їх зріст – до 28 см. Важать в середньому від 8 до 12 кг. Забарвлення (окрас) може бути чорним, палевим або тигровим. Шерсть у скотч-тер’єрів подвійна, складається зі щільного, короткого і м’якого підшерстка та густої і жорсткої ості. На морді – довга борода і вуса, а лапи і нижня частина тіла собаки прикриті довгою «спідницею» – справжній бородатий шотландець у кільті! Головна особливість догляду за скотчиком – потреба регулярного триммінгу, вичісування і підрівнювання ножицями шерсті. Природні процеси линяння не виражені, тому необхідно рятувати пса від відмерлого ворсу, заодно надаючи йому акуратного вигляду (у цьому вам найкраще допоможе спеціаліст – грумер, тобто «собачий перукар»).

Скотч-тер’єри прекрасно надаються до дресирування. Починати можна вже з дво-тримісячного віку. Скотч-тер’єри вкрай чутливі до емоцій господаря, чи то похвала, чи невдоволення. При дресируванні цих собак слід бути більш м’яким, ніж при роботі з іншими породами. Важлива особливість скотч-тер’єрів – націленість на самостійні рішення, оскільки порода спочатку була виведена для того, щоб працювати незалежно від вказівок людини. Тому скотч-тер’єр – собака тямуща й самостійна і не буде беззаперечно виконувати будь-яку команду.

Живуть скотч-тер’єри близько 13-15 років. Запорука здоров’я собаки – дієта з органічної їжі, насичена вітамінами, та активний спосіб життя – прогулянки та спілкування з сім’єю господаря.

Невеличкий, компактний, веселий та грайливий скотч-тер’єр, який не залишить нікого байдужим, доброзичливий характер, смішна манера схиляти набік голову – здається, що в породи просто нема недоліків! Все ж таки, які її головні плюси та мінуси? Скотч-тер’єр – собака незвичайна, в його характері багато протиріч. Він може бути ревнивим, незважаючи на дружелюбність, він може послухати вас, а може вчинити і на власний розсуд. Не варто чекати від нього бурхливих проявів ніжності – скотч-тер’єрові це не властиво. А ось «хапнути» тих, хто йому докучає, він цілком здатний. Що ж робити, щоб ваше з скотч-тер’єром спільне життя було на радість вам обом? Насамперед, виховувати цуценя з раннього дитинства, щоб не дозволити йому вирости розбещеним. Діяти авторитетом, але не силою. Пам’ятати, що з вами поруч розумний і високоінтелектуальний пес. Пояснити дітям, що скотч-тер’єр – не іграшка! Тоді цей повний енергії і вогню, пильний, чесний і благородний пес стане для вас найкращим компаньйоном і справжньою панацеєю від сумних думок. Ви це відчуєте, коли прийдете додому і побачите, як сильно чекав саме вашого повернення скотч-тер’єр!

Інформація надана
Івано-Франківським осередком
Кінологічної спілки України «Станіславів»,
www.dog-if.at.ua

 

На фото: чемпіони розплідника UKU-FCI «KHOLISTER CONSTELLATION», Івано-Франківськ, вл. Хруленко О.Є.