Ера Ройтбурда або ж Ройтбурд на «Ері»

Вчора було щастя прослухати цікаву розповідь Олександра на радіо, на стандартні запитання слухач отримував просту і виважену відповідь гурмано  – деміургського спрямування – тут мимоволі усвідомлюєш плинність чудового та ілюзорність суч. Мистецтва. Влучне цитування є також талантом мудрого гуру, оскільки маніпулювання «прожитим» дає можливість уникнення помилковості. Кулуарно-кулінарний період Шури дивує шаленим нарцисизмом – так, це той випадок, коли цікавим стає не продукт творчості, а сама машина чи механізм, котрий продукує: що його Велич сьогодні снідала, сорочку якого бренду-тренду обрано, – і це без сарказму добре, тому що еволюцією творчого є власне продовження як елемент свого ж мистецтва в реальному часі-просторі. «Цитадель цитат» або ж просто ЦЦ – видавалось для мене дотепер чимось непрофесійним на кшталт того відхаркуючого порошка, що радиться кожному хто розпочав хворіти. А якщо хвороба мутагенно – цікаво – модна і до того є своєрідним мейстрімом в шаленому дискурсі постмодерністського шокеру – то це однозначно трансценденталізм в прямому сенсі цього слова.

  В розмові Ройтбурда нічого конкретного чи нового не було, хоча ні – було розказано про видовжені пальці та калякі-малякі  ( зокрема малякама чи мулякама – це з арабського метушня або ж бійка). До того ж продовження видовжених пальців пояснилось елементом з фільму жахів, скоріш за все фільму «Повсталі з пекла 3», зокрема саме в цьому фільмі божевільний лікар хірург такими ж самими пальцями із скальпелями та лезами на кінцівках вищезазначених пальців робить всєм обрізаніє. Про який кінець мистецтва так мріють всі митці, про який кінець-кінцем чи бодай кінець в кінці – так просто цю лавочку не прикриєте – про євреїв забули, дорогенькі мої. Забули про сильних світу сього, про обраних забули – треба всіх «под одну гребенку», під один шаблон – сміливий хід.

  Добудувати Третю Хазарію і не просто завершити будівництво, а зафіксувати, створити нову еру, Новий ЕвроРенесанс. Ми ж прагнемо в Європу, ми ж полюбляємо євроВікна та євроРемонти (паралелі із мазаниною Л.Хоменко в малому арсенальному залі – головне це ідея і начхати на віковий досвід). Нехай Шура напише портрет Кучми з пейсами – він навіть за нього заплатить. А ще краще портрет Лукашенка – тоді рівнесенько в 6.30 ранку йому (Ройтбурду) подадуть сніданок із його ж жарених пальців з гумусом та политим «барановим кєфіром» – єто же так вкусно…   

                                                                                                         З повагою Р. Бончук