Ірландський вовкодав – це величезний собака (висота в холці до 90 см, вага 50-60 кг), міцний, елегантний, його рухи легкі і стрімкі. Походження вовкодава досі залишається загадкою, оскільки ця порода старша за історію країни, яка дала їй свою назву. Фактом є те, що в найдавніших кельтських городищах жили велетенські собаки типу сучасного вовкодава, які використовувалися для охорони поселень і для полювання на великих хижаків – ведмедів, вовків, а також оленів. Ймовірно, за три століття до нашої ери вони разом з кельтами потрапили на Британські острови.

На превеликий жаль, зараз вовкодавів дуже рідко використовують за їх прямим призначенням. Яке ж застосування можна знайти для цього величезного собаки в умовах сучасної дійсності без полювання на вовків, кабанів та оленів? Все залежить від того, ким ми хочемо бачити свого вихованця: зіркою шоу-рингу, азартним мисливцем, компаньйоном для прогулянок, подорожей і занять спортом чи просто улюбленцем сім’ї. Враховуючи те, що більшість власників ірландських вовкодавів проживають у міських квартирах, у потенційних покупців цуценят часто виникає запитання, наскільки цей собака керований і надається до дресирування. Відмітними рисами характеру вовкодавів є інтелект, незалежність, самостійність у прийнятті рішень та почуття власної гідності, тож кожен господар повинен враховувати це у процесі дресирування свого собаки. Ідеальні стосунки між вовкодавом і його господарем вибудовуються на основі взаєморозуміння, при якому людина відіграє роль “старшого партнера”. Останнім часом стрімко зростає кількість власників, які відвідують дресирувальні майданчики або займаються зі своїми вихованцями самостійно.

Жвавість характеру і природний артистизм дозволяють ірландським вовкодавам з успіхом брати участь у аджиліті і новомодному захопленні – фрістайлі. Ірландський вовкодав – це прекрасна шоу-собака. Завдяки спільним зусиллям власників, грумерів і хендлерів цей гігант собачого світу цілком заслужено став вигравати не лише у рингах, але і в Best-In-Show. Інтерес до породи невпинно зростає, все більше власників вовкодавів приєднується до виставкового марафону, і на спеціалізованих монопородних виставках збирається щораз більше собак.

Вовкодав добре пристосовується до життя у квартирі, де він ліниво розпластується, дозволяючи дітям повзати по собі і вовтузитися, як з великою іграшкою. Він на диво “компактний”, ненав’язливий, без зайвої активності. Однак він дуже міцний, витривалий і чудово себе почуває у вольєрі на відкритому повітрі. Власникам заміських котеджів треба мати на увазі, що вовкодав – це не караульний собака і для життя на ланцюзі абсолютно не придатний. Тим не менше, відчуття своєї території дуже властиве йому. Своїм серйозним виглядом і грізним гавкотом він цілком здатний відлякати непрошених гостей.

То у чому ж криється та приваблива сила, що робить ірландського вовкодава таким популярним у світі? Так, він зростом найбільший серед порід собак (занесений до Книги рекордів Гіннеса). Але є доги і мастифи не менш значних розмірів. Так, він гарний, але за красою ніколи не випередить афганського або російського хортів. Так, він швидкий у бігу, але навряд чи зможе позмагатися з грейхаундом. І все ж не знайдеться іншої породи, в якій би поєдналися одночасно такі риси: велична зовнішність, неймовірна сила, стрімка швидкість, високий інтелект і віддана любов до свого господаря.

Інформація надана Івано-Франківським осередком
Кінологічної спілки України «Станіславів»,
www.dog-if.at.ua