Першими в історії фотографіями вважаються дагеротипні зображення на срібній пластинці, зроблені французом Дагером у 1839 році. Процес такої фотозйомки був дуже виснажливим для замовника, якому доводилося висиджувати під прицілом фотооб’єктива не менше 20 хвилин. До того ж в дагеротипних студіях не використовувалося штучне освітлення, а тому часто замовники потерпали від сонячних променів. Інколи для більшої чіткості зображення обличчя людини ще й вкривали крейдою, а волосся – посипали пудрою. Одна втіха – при такому фотографуванні можна було кліпати очима!

Проте популярною і масовою фотографія стала тільки після відкриття в 80-х роках ХІХ століття способу фотографування на негативні фотоплівки. Тоді ж фотомистецтво прийшло і Станиславів.

Ймовірно, найдавнішим відомим станиславівським фотографом був Ф. Величко, який працював у місті в др. пол. ХІХ століття. А першим фотоательє в Станиславові ввжається студія родини Едерів, заснована ще у 1861 році. Також одним із найстаріших у нашому місті є фотоательє «Рембрант», яке з 1909 року і до наших днів розміщене по вул. Січових Стрільців, 16.

У міжвоєнний період у Станиславові працювали фотостудії Едерів по вул. Сапіжинській, 9 (тепер – вул. Незалежності), «Емілія» по вул. 3 Мая, 3 (тепер – вул. Грушевського), «Makart» по вул.Гославського, 17 (тепер – вул. Дмитра Вітовського), «Рембрант» по вул. Собєського, 20 (тепер – вул. Січових Стрільців), Маріана Єндрика по вул. 3 Мая, 4, М. Таненбаума по вул. Липовій, 30, Н. Вайхрауха по вул. Каземирівка, 6 ( тепер – вул. Гетьмана Мазепи) та інші. М. Єндрик був представником фірми «Zeiss» в Станиславові. Фотографи дуже турбувалися про якість своїх робіт, адже на кожній фотографії ставився логотип ательє. Фотографи працювали не тільки в ательє, але при потребі могли виїхати в помешкання замовника чи на природу.

Фотографічні прилади можна було придбати в крамницях «Farbol», Нестеля Густава, Пасєка і Терлецького, Поляка Юліана. Всі ці магазини розміщувалися по вул. Сапіжинській.

Найбільшою популярністю користувалися фотоапарати «Ляйка», «Кодак-Ретіна», «Тенакса-І», «Агра-Ізолєтте», «Екомп», «Контакса», «Ексакта». Це були вже малогабаритні апарати, якими можна було легко робити знимки «з вільної руки», а не з штативу.

Галицькі фотолюбителі об’єднувалися в Українське фотографічне товариство (УФОТО), яке постало у Львові в 1930 році. У Станиславові працювала філія Товариства. На 1939 рік УФОТО нараховувало 216 учасників. Товариство активно популяризувало фотографічну справу – проводило щомісячні виставки та щорічні звіти. Проте на таких виставках було дуже мало станиславівських представників. Так, на 8-мій Виставці мистецької фотографії у Львові 3-30 квітня 1938 року свої роботи представив тільки один фотограф з Івано-Франківська. Не було станиславівців і у Правлінні Товариства.

У 1933-39 рр. Товариство видавало журнал «Світло й Тінь», присвячений «мистецьким та технічним справам фотографії». Для передплатників журналу редакція щороку пропонувала призи: фотоапарати, фотопапір різних фірм та інші фотоматеріали.

При Товаристві працювала спеціалізована бібліотека. Відомо, що великою популярністю користувалися серія «Бібліотека фотографа», яка виходила у Варшаві. І вже зовсім бестселером була книжка Торна Бакера «Королівство фотоапарату», де, окрім фототехніки та методики фотографування, також розглядалася кримінальна фотографія, аерозйомка, фотографія в рекламі.

Але ще задовго до утворення УФОТО – у 1923 – році фотолюбителі Станиславова почали видавати свій журнал. Учні та викладачі ІІІ польської гімназії випускали рукописний «Квартальник фотографічний», у який вклеювалися фотографії міських пейзажів. Активними дописувачами журналу були профефсор Розенбаум, викладачі Бабчишин, Банах, Спехт, Ванке, Бенеш та інші.

У 1926 році у Станиславові відбулася виставка пейзажної фотографії.

Захоплювалися фотографією і у Станиславівському воєводстві.

Автором кількох тисяч художніх світлин, котрі зафіксували краєвиди Карпат, а також життя та побут гуцулів, був Микола Сеньковський. Хоч сам він і не уродженець Карпатського краю, а переїхав до Косова у 20-х рр. ХХ століття, проте етнофотографія Сеньковського сповнена великої любові до нової батьківщини і є здобутком не тільки для фотомистецтва, але й для історичної науки. Роботи митця неодноразово експонувалися на міжнародних виставках, а його «Стара гуцулка» отримала 1931 року гран-прі у Парижі.

Також у Косові працював Генріх Ґонсьоровський, автор популярного тоді путівника «Провідник по Східних Бескидах».

У Коломиї перша фотографічна виставка відбулася ще у 1871 році. На ній були представлені роботи Ю. Дуткевича.

Наталія ХРАБАТИН