ДНЯМИ

Іноді вони розумніші

Передісторія. Моя мала сестра дуже любить кота. Коли він коло неї з’являється, вона волає: «Вася!» і починає обіймати його так, що у бідолахи аж кістки тріщать. І так по десять разів на день. Довго котяра терпів, дуже довго (він її дряпав кілька разів, але отримував за це по шиї). Приходжу сьогодні додому і бачу таку картину. Васька інтенсивно треться об килим, килим електризується, і кота моторошно б’є струмом, він скрикує, але продовжує тертися. Потім такий скуйовджений, розтріпаний йде і лягає на крісло. Я вже подумав, що сестра йому мозок остаточно розплющила. Аж ось заходить вона в кімнату. Ну, все як завжди: «Вася!» – і бігом до нього. Кіт, який зазвичай намагається врятуватися втечею, ані руш. За секунду я зрозумів, чому: мою сестричку так смикнуло струмом, що вона від кота стрімголов відлетіла. І не причепишся ж до нього! Проробивши це ще пару разів, кіт відвоював собі спокійне життя. Як же він додумався?!

ЯКОСЬ

Блондинка

Сів у автобус на місце відразу позаду водія. В останній момент на сходинку вискакує дівчина і захекано питає:

– Ви до “Великої кишені” їдете?

– Їду, – відповідає привітний водій, – але повільно.

– А чому?

– Та ж подивіться, який корок попереду.

– А, тоді пробачте … – і помовчавши трохи: – Я, мабуть, іншим автобусом поїду.

КОЛИСЬ

Температура

Історія така. Є звичайна сім’я. Мама і тато – лікарі (не дитячі, це важливо) і син одинадцяти років, школяр. І ось малий захворів. А треба сказати, що зазвичай його хвороби мають такий перебіг: кілька днів температура під 40, а потім все стає в нормі. А тут він почав хворіти якось нетипово – тримається 38,5 постійно і не спадає. До речі, температуру йому батьки довіряють міряти самому. Загалом, коли хвороба затягнулася на другий тиждень, батьки вирішили підглянути, як їх дитя вимірює собі температуру. І очманіли… А тепер маленька довідка. У домашніх тварин нормальна температура тіла вища, ніж у людини (38-39 градусів). Ви зрозуміли, де цей спритний син медиків вимірював температуру? У кішки в дупі!

І взагалі…

Приятель Ходжі Насреддіна прийшов одного разу до нього за порадою. Виклавши йому суть справи, приятель запитав: “Ну що? Хіба я не правий?”. Ходжа згодився: “Ти правий, братику, правий…” Наступного дня його противник також прийшов до Ходжі. І він теж оповів йому цю справу, зрозуміло, з вигідного для себе боку. “Ну, Ходжа, що скажеш? Хіба я не правий? ” – вигукнув у кінці своєї розповіді. І йому Ходжа відповів: “Звичайно, ти правий…” Випадково дружина Насреддіна чула обидві ці розмови і, щоб присоромити чоловіка, вигукнула: “Ефенді, хіба можуть бути праві одночасно і позивач, і відповідач?” Ходжа спокійно подивився на неї і сказав: “Так, жінко, і ти теж права…”