Днями

ДАІ

Приятель розповів:

– Наше підприємство розташоване біля поста ДАІ. Навпроти, як годиться, стоянка далекобійників. На посту прижився пес, звичайний, сірий, породи двортер’єр. І з’явилася в нього звичка: кожну машину, яка була зупинена і після перевірки документів збиралася продовжувати рух, він нещадно обгавкував, причому ставав перед машиною і не реагував ні на сигнал, ні на спробу рушити з місця. Так-от, одного разу вночі далекобійники спіймали цього пса…

Восьма ранку. Картина маслом. Той самий пес, та сама історія. Тільки на лобі у пса приклеєна “кокарда”, а хвіст пофарбований у чорно-білу смужку. Лежали всі, навіть даішники.

Якось

УРОК

Розповідь від безпосереднього свідка й учасника цієї події – вихователя в дитячому садку. Перед святкуванням Великої Перемоги у дитсадках проводили уроки історії, уроки мужності… Проходив відкритий урок на тему Великої Вітчизняної, звичайно ж, був присутній інспектор з міськвно. Урок проведений. І, щоб підбити підсумок, інспектор ставить питання дітям.

Інспектор: “З ким була війна?”

Діти: “З німцями”.

Інспектор: “Хто переміг?”

Діти: “Наші”.

Інспектор: “Хто головний у німців?”

Діти: “Гітлер”.

Інспектор: “Хто головний у наших?”

Діти забули, мнуться…

Вихователь пошепки підказує: “Йосип…”

Діти (радісно): “Кобзон!”

Колись

РОДИ

Чув одну фронтову історію. У фріців була така штука (на вигляд – маленький кубик, загорнутий у фольгу), яку кидали у графин з водою, після чого вода ставала газованою і мала приємний фруктовий присмак. Ну, зрозуміло, радянські люди про таке чудо врожаю харчової промисловості не чули. Одному полковнику дістався цілий трофейний пакетик з такими кубиками. Першою думкою було, що це цукерки. Кубики були знищені (читай – з’їдені) полковником за хвилину. Природно, в шлунку у нього почала відбуватися хімічна реакція (пакетик був чималенький) і полковник раптово відчув сильну спрагу. На столі стояв графин, до якого полковник негайно припав. Ні, це навіть не фонтани, це справжні гейзери газованої води виривалися у полковника з усіх дір. Живіт роздувся вдвічі, і все це супроводжувалося диким криком бідолахи, на який збігся весь штаб. Апофеозом був здивований оклик одного сержанта: “Йопт…, мужик народжує!”.

І взагалі…

Сатана пішов на прогулянку зі своїм слугою. Вони побачили чоловіка, який нахилився і підняв щось із землі.

– Що знайшов цей чоловік? – запитав слуга.

– Шматочок Істини, – відповів Сатана.

– Хіба це тебе не тривожить?

– Ні, – відповів Сатана, – він зробить з нього нову релігію.