МОБІЛА
Стою вчора ввечері на автобусній зупинці. Площадка темна і слизька – ожеледь. Зі мною на зупинці чоловік з десять. Підійшов ще один, посковзнувся, і у нас під ногами раптом пробігло щось маленьке, чорне, з довгим хвостом.

“Щур!” – заверещала одна з жінок, та як штовхне це чорне з хвостом так, що “щур” відлетів в темінь аж на середину площадки. 
“Дурепа! Це “мобіла” моя!” – гаркнув мужик і, обережно балансуючи на льоду, пішов розшукувати свій телефон.

Якось
ДІД МОРОЗ
Питання про існування Діда Мороза мій семирічний син для себе остаточно вирішив цього року. Витягнувши 1-го січня вранці з-під ялинки коробку з LEGO “Ferrari F1” (батьки маленьких хлопчиків мене зрозуміють), заявив: “Дід Мороз є!!! Ти б мені таку дорогу не купив…”

Колись
БОГ
Є у мене один знайомий… Панк по життю, а йому вже ніби за тридцять. Постійно бухає, постійно міняє роботу, оскільки через вищесказане постійно звільняють. Чогось одружувався… Але мова не про те. Дзвонять якось йому в двері. Відкриває – адвентисти. “А що ви думаєте про Бога?”. Перебуваючи вже злегка напідпитку, знайомий сказав їм, що прагне про себе не думати, і закрив двері.

І взагалі…
Одного разу до старого Вчителя китайських бойових мистецтв прийшов учень-європеєць і запитав: 
– Вчителю, я чемпіон своєї країни з боксу і французької боротьби, чого ще ви могли б навчити мене? 
Старий майстер помовчав якийсь час, посміхнувся і сказав: 
– Уяви собі, що, гуляючи містом, ти випадково забрідаєш на вулицю, де чигають кілька здорованів, які мріють пограбувати тебе і переламати тобі ребра. Так-от, я навчу тебе не гуляти такими вулицями.