Днями

САНТЕХНІКИ

Нещодавно міняли мені труби два сантехніки. Треба було роз’єднати каналізацію в туалеті, все там підігнати і відновити вже з новими вузлами. Я пішов на верхні поверхи, попередив, щоб дві години не лили ні краплі. Люди поставилися з розумінням. Роз’єднали. Підганяємо. Я про всяк випадок тримаю тазик напоготові. Сантехніки на тазик дивляться скептично. Я злегка здивований. Коли зашуміло в трубі, сантехніки різко ломанулись з туалету і стали аж у коридорі. Я з тазиком під трубу. Стою, чекаю… Якийсь “свідомий” сусід помив руки – вилилося пару склянок мильної водички. Злив воду в трубу і запитую цих, чого так ломанулись. У відповідь маю цілий трилер. Вони міняли коліна і муфти в 16-поверховому будинку на 2-му поверсі. Відімкнули воду, обійшли квартири – попередити, щоб тимчасово водою не користувалися. Приготували тазик про всяк. У розпалі заміни зашуміло в трубі. Підставили тазик і стоять, тримають. 16-й поверх – це близько 40 метрів. Же квадрат поділити на два і помножити на масу. Маси було, мабуть, кілограма півтора. Консистенцію визначити не вдалося. Розігнавшись до 100 км на годину, півтора кілограма лайна, змоченого водичкою, бахнули в тазик. Тазик вирвало з рук. Лайно від удару розлетілося на дрібні бризки і рівним шаром покрило весь туалет, попутно заліпивши застиглі від подиву обличчя сантехніків. За хвилину до них дійшло, що води в будинку немає – самі ж перекрили. Почало різати в очі. Доторкнутися ні до чого неможливо – потім не відмиєш. Знайшли в кухні суп у каструлі і помили супом руки. Потім вже пішли у підвал і відкрили воду…

Якось

ТЕЗКИ

Знайомий розповів. У “В контакті” перебуваю в групі тезок за прізвищем та іменем. Зібралися ми якось зустрітися, по пиву вихилити. Зійшлося 23 чоловік. Коли ми були вже добряче п’яні, нарвалися на ментів. Бачили б ви їх очманілі обличчя, коли вони наші документи перевіряли!

Колись

ПОРУЧЕНЬ

Розповів водій автобуса:

– Кінець 80-х. Працюю на “Ікарусі”, приміський маршрут. Графік руху раз на годину, тобто наступний автобус буде не раніше, ніж через годину. Автобус набитий так, що двері насилу закриваються, народ поспішає на роботу. Десь посередині шляху довелося різко зупинитися, “чайників” і в ті часи вистачало. Їду, заглядаю в салон і бачу – щось не те, а що – зрозуміти не можу. Є щось дивне у поведінці пасажирів, а що саме – не знаю. Так до кінцевої й доїхав. Всі виходять, як завжди, ніби все нормально. Пішов у салон. І бачу, лежить на підлозі зламаний поручень, який зверху через весь салон проходить. Тут все і стало на свої місця. Це тоді, як я загальмував, поручень і зламався. А пасажири, злякавшись, що я не буду продовжувати рейс, тримали поручень всю дорогу під стелею, ніби все нормально.

І взагалі…

До Бога прийшов чоловік і сказав, що йому нудно. Бог задумався: “З чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка?” Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих роздумів Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні барви зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граціозність метелика, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту, і все це зліпив докупи. Аби пригасити надмірну солодкавість, додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, сльозоточивість хмар, хитрість лисиці, набридливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п’явки, дурман опіуму – і вдихнув у все це життя. У результаті постала справжня жінка. Бог подарував цю жінку чоловікові, сказавши при цьому: “Бери її такою, як вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй з нею все життя і мучся до самої смерті!”