Днями

ХРІН

Знайомий розповів.

– Сиджу на кухні, готую настоянку. Перемолов хрін. Обливаючись сльозами, тасую його по пляшках з горілкою. Дзвінок. Слухавку бере наша няня. Спочатку “бу-бу-бу”, потім ржач. Що таке? Телефонувала двоюрідна сестра дружини. Няня передає діалог:

– Привіт!

– Привіт!

– Як ви? Хто що робить?

– Я читаю. Віктор Іванович хрін у пляшку засовує.

Пауза. Потім обережненько:

– І як, лізе?

– А він його на шматочки ріже.

Якось

АПТЕКА

Нещодавно стояв в аптеці у черзі. Попереду кілька людей, в тому числі молода матуся з дитиною років семи. Дівчинка, бажаючи всім продемонструвати своє вміння читати, починає зачитувати назви ліків на вітрині. У результаті доходить до слова “презерватив” і запитує: “Мамо, а що це таке?” Вся черга завмирає в очікуванні, як же матуся буде викручуватися. А та, нітрохи не замислюючись і не бентежачись, видає приголомшливу за своєю правдивістю відповідь: “А це щоб голова не боліла!”

Колись

ПОЛУНИЦЯ

Знайомий розповів. У батьків моєї дружини була садова ділянка, і вони пробували вирощувати полуницю. Але полуниця ніяк не хотіла давати добрий врожай: була велика, смачна, але родила слабо. Тесть із тещею спочатку всяко намагалися поліпшити ситуацію, але різні агротехнічні прийоми результату не давали. Після декількох років боротьби старі заспокоїлися: мало що може бути – чи то ґрунт невідповідний, чи ґрунтові води на глибині, чи ще якась причина. Ну не хоче родити полуниця, хоч ти трісни, та й Бог з нею. Раптом років п’ять тому пробило полуницю на величезні врожаї. Таємниця відкривалась просто: сусід, зараза, помер.

І взагалі…

Жив колись один китайський імператор. Він тільки-но зійшов на престол, був молодий і допитливий. Імператор уже знав дуже багато, і йому хотілося знати ще більше, але побачивши, скільки ще книг у бібліотеці палацу, він зрозумів, що не зможе їх прочитати. Одного разу він покликав мудреця і наказав йому написати всю історію людства.

Довго трудився мудрець. Проходили роки і десятиліття, й от, нарешті, слуги внесли п’ятсот книг, в яких була описана вся історія людства. Здивувався імператор. Хоча він був уже не молодий, тяга до знань не покидала його. Але він не міг витрачати роки на прочитання цих книг і попросив їх скоротити до основного.

І знову роки трудився мудрець, і одного дня слуги вкотили до імператора візок з п’ятдесятьма книгами. Імператор уже зовсім постарів. Він розумів, що не встигне прочитати ці книги, і попросив мудреця залишити тільки найголовніше.

Знову мудрець взявся за роботу, і за якийсь час йому вдалося вмістити всю історію людства в одну книгу, але коли він приніс її – імператор лежав на смертному одрі й був настільки слабкий, що навіть не зміг розкрити її. Тоді імператор попросив виразити усе ще коротше, зараз же, поки він не відійшов в інший світ. І мудрець написав на обривку лише одну фразу: “ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ, СТРАЖДАЄ І ПОМИРАЄ”.