“Висновки. Юрій Соловей, депутат міськради, голова фракції “УДАР Віталія Кличка”.

…Насамперед, аналізуючи минулий рік, варто зауважити, що це перший рік після виборів міського голови. Виборів, які багато чого мене навчили і з яких я зробив багато висновків… Як з’ясувалось, не так просто вигнати з теплих кабінетів та владних крісел стару еліту – представників політичних кланів, які приросли до своїх добре насиджених посад… Виявилось, що набагато простіше одягнути вишиванку, вкотре обманути народ, облити брудом своїх опонентів – і ти знову на коні. Але це не мій шлях… Об’єднавши свої зусилля, ми маємо обрати зовсім інший шлях – шлях ефективного місцевого врядування та формування нової, не пов’язаної з жодним кланом, еліти із свіжими ідеями, із сучасним європейським мисленням, без ідеологічних штампів минулого… Увійшовши у 2012 рік, я щиро радий, що розпочинаю його з командою однодумців, об’єднаних у політичну партію “УДАР Віталія Кличка”.

(“Західний кур’єр”, 12 січня 2012 року)

У рік 7 520 [2012]. Сидів того року в діброві біля города галицького боярин Юрко за прозвищем Соловей-Забудовник [паркової зони]. І сидів він на трьох дубах, дев’яти суках, зробивши собі там гніздо, щоб його видно було по цілому місті. І кожен [новий] рік намірявся боярин Юрко на престіл [каштеляновий] заскочити, бо солодкою, аки мед, була йому ся посада ще відтоді, як раніш він був слугою [економічним] у каштеляна старого Зіновія Васильковича, який [затупив] свого списа у січах та походах парламентських і вже більше не [балотувався на мера].

Як знову ж [новий] рік настав, затужив боярин Юрко вельми, ще раз програні вибори згадавши. Жаль мав боярин великий за цілим роком [змарнованим], бо ж не мало було покладено ним і магазинів соціальних, і майданчиків дитячо-спортивних та іншого [гною] на ґрунт електоральний. Та в січі лютій за город галицький лиш сам він та ще воєвода його [Чорновус] уціліли, із загоном малим у раду заперлися і там проти князя [ятвязького] Ануша ополчилися. Став же [після того] боярин Юрко багато висновків робити, лясів точити, теревенів правити та балансів підбивати. Та за заняттями такими до роздоріжжя [політичного] дійшов та на ньому зупинився.

Бачив же боярин Юрко за прозвищем [Соловей-Ударник] на розпутті отому камінь чималенький, і напис на ньому був зроблений так само [вісімнадцятим кеглем]: “Як в один бік підеш, то лати вишивані вдягнеш, смолою гарячою ворогів обіллєш, нічну торгівлю спиртним заборониш та коня свого не втратиш, а в другий бік підеш – в самих трусах [спортивних] лишишся”.

“Грядеши ми не тим шляхом”, – прорік на видіння се боярин Юрко, бо трохи [по-бичому] він виглядав у вишиванці – не личила сорочина ся йому ні до світло-синього, ні до темно-жовтого костюма [європейського]. Але швидко звик він до шортів боксерських і тільки капа в роті заважала трохи безідеологічно свистати [на все].

НОРВАКС