Один з останніх бастіонів боротьби за українську Україну. Секретар Івано-Франківської міської ради Руслан Марцінків.

«2012 рік буде відображений протистоянням націоналістів проти кримінально-олігархічного режиму Януковича і його сателітів… Останнім бастіоном для українців залишаться обласні та міські ради, де більшість мають націоналісти-свободівці.

Щодо тези опонентів, “так званих господарників”, які довели місто до фактичного банкрутства, сьогодні новий депутатський корпус має чіткі господарські пріоритети, їх неупинно виконує, а це: ремонт доріг, щасливе дитинство дітей міста, комунальні перетворення…

Сьогодні депутати міської ради розуміють, що ми – остання надія виборців зробити українську Україну в цей важкий час. І ми не маємо морального права їх розчарувати”.

(“Західний кур’єр”, 19 січня 2012 року)

У рік 7 520 [2012]. Боровся того літа в городі галицькім писар [свобідний] Руслан за прозвищем Марципан із режимом злочинним та його сателітами [лютими]. Як тільки підніме десь [у городі] свою голову гідра режиму, так одразу стає супроти неї Марципан одважний із лозиною довгою та по голові ту [гідру] періщить. Як підведеться який сателіт олігархічний, то вже на нього Руслан [з батіжком] наступає та назад у нору його заганяє. Отак і пустошив Руслан-Марципан не [по-дитячому].

Розбудував тоді ж писар Руслан посеред города галицького бастіон [останній], аки пасочка, гарний та такий високий, аки вежа [вавилонська]. Та й залізши на нього, він раду [свобідну] оглянув усю та прорік до соратників своїх: “А чи не остатня надія ми [всі] єсимо?”. “Єсимо-єсимо”, – загукали у відповідь Русланові соратники і тільки чотири [господарники] лиховісно промовчали.

Та не налякало героя [останнього] Руслана ні грізне мовчання се господарницьке, ні інші [тези] та афоризми його супротивників. Бо писар [свобідний] Руслан за прозвищем Марципан мав [ґаздовитий] характер, були ж у нього неупинно і баляндраси наточені, і пріоритети чіткі в господарці городській. І беріг він вельми [господарство] своє і про щасливе [дитинство дітей] дбав так само вельми.

На потіху ж дітиськам городським та іншим [пластунам] із малюнками розмальованих щитів каналізаційних розпочалися комунальні зрушення, перетворення та інші [метаморфози] в городі галицькім. А перед тим, як дороги городські розрівняти, їх клумбами квітучими обабіч [недарма] обставили, а щоби [гарно] було та щоби колісниці плитку на тротуарі не розбивали. Бо був писар Руслан мудрагель та вигадник знатний, добре що не [останній].

НОРВАКС