Ознака причетності до «високої моди», свідчення екологічної свідомості, оригінальне захоплення – все це мило. Не якийсь там брендовий мийний засіб, а справжнє мило – натуральне «хенд мейд». Вміння зварити таке в творчих колах прирівнюється до мистецтва. До того ж, ним миються .

Запашна технологія

«Тривалий час після війни, приблизно до кінця 1950-их років, у магазинах не було мила і ми готували його самі, – розповідає пенсіонерка Валентина Каганська. – Збирали кілька кілограмів золи, заливали водою і настоювали тиждень. Утворювалася жовтувата густа рідина. Змішували її з жиром, який збирали, виварюючи кістки домашніх тварин. Суміш довго тримали на малому вогні, весь час помішували. Виливали в посудину, змащену тим самим жиром. Приблизно через добу мило застигало і його краяли. Пралося – прекрасно. Але запах… Можете собі уявити, як потім раділи фабричному «Банному» з ледь чутним ароматом квітів!..»

Перше в світі мило квітами справді не пахло. Бруски, що з’явилися в Стародавньому Єгипті, були сумішшю деревної золи і козячого жиру. В античному світі до лугу з жиром уже додавали барвники й ароматичні речовини. Ним не тільки милися, а й фарбували волосся. А от скіфські жінки робили мило із золи кипариса і кедра, змішуючи настій із ладаном. Ніжною ароматичною мастикою натиралися від маківок до п’ят, справедливо уважаючи її привабою для протилежної статі. Незважаючи на прохолодне ставлення середньовічної Європи до водних процедур, у Франції 16 ст. було засновано орден, особливим привілеєм якого стало миття в лазні з милом. У цій країні довший час майстру-миловару під страхом смерті заборонялося ночувати під одним дахом з колегами-ремісниками — щоби не видати таємницю процесу. Тепер «мильна технологія» доступна всім.

«Своїх діток я мию милом, яке готую сама, – розповідає двічі мама, керівник крамниці-майстерні «Ш.У.Ф.Л.Я.» Наталя Найда. – Дізналася, як це робити, на спеціалізованих сайтах та в соцмережах. Перевірила: сподобалося. Так от. У розігріту мильну основу додаю олію з авокадо в пропорції 1:1, тобто на 100 г основи 100 г олії. Перемішую в блендері до однорідної маси і перекладаю в мильниці. Таке мило має кремоподібну текстуру. Зберігаю його в холодильнику, щоби не сохло. Так само готується мило для дорослих. Тільки олії 50 г і кілька гранул воску жожоба – маємо мило з ефектом пілінгу».

Кухонний ексклюзив

Навіщо стояти над каструлями, якщо мило до кольору до вибору можна купити? «Косметика ручної роботи зараз дуже популярна, – зазначає Наталя. – Насамперед, це втеча від хімії. Скажіть: може натуральний продукт зберігатися п’ять років? Всі ці консерванти, стабілізатори, згущувачі з фабричного мила проникають в організм через шкіру. Коли ж робиш мило, береш натуральні компоненти. Складаєш рецепт так, щоби врахувати потреби своєї шкіри. І забезпечити їй очищення, живлення, зволоження, захист. Домашнє мило не сушить шкіру, не викликає алергії – тому, що добираєш відповідні складники».

Та не тільки корисність спонукає жінок опановувати миловаріння, вважає Наталя Найда. Хобі передбачає можливість експериментувати. І тоді щоразу виходить ексклюзив. Плюс процес, який поміж іншим провадиться на кухні. «Приготування мила забирає від 15-ти хвилин до трьох годин часу, залежно від «наворотів» – робимо просто мило чи мило-скраб, буде воно однотонне чи з малюнком, – пояснює Наталя. – А ще це навчальна гра для батьків і дітей. Готуючи мило разом із дорослими, діти розуміють, що і для чого роблять, бачать практичну цінність своєї роботи. В процесі можна їх навчити розрізняти і змішувати кольори, шукати відповідності – поєднувати барви й аромати, добирати декор. Можна вдатися до хитрощів. Якщо у прозоре мило вкласти маленьку іграшку, дитина охоче митиме руки. Так просто привчити до чистоти».

Таємниці варіння

«Навчитися варити мило під силу кожному, – запевняє професіонал цієї справи Ольга Коротка. – Потрібні лише чіткість і терпіння. Й розуміння того, що «кухонний» процес відрізняється від фахового. Останній є складним хімічним процесом, потребує спеціального посуду, спецодягу та засобів захисту й до виконання в домашніх умовах не рекомендується».

Те, що робиться на кухні, по-цеховому називається «мило з основи». Тобто домашнє мило готують із речовин, спеціально для цього призначених. Головний складник – основа для мила. Це готова суміш лужних речовин із жирами. Її плавлять, додають запашки, олії, барвники (в т.ч. харчові) та спеціальні добавки – екстракти і настоянки трав, плодів і ягід, косметичну глину, вершки, мед тощо.

«Є п’ять правил «мильного» мистецтва, – розповідає Ольга. – Перше правило стосується основи. Її дрібнять – ножем чи на терці. Плавлять на водяній бані чи в мікрохвильовці. Не можна нагрівати основу більше, ніж до 60 градусів. Відтак слід контролювати процес із термометром для рідин.

Правило друге: починати домішувати інші речовини з есенцій. Тому що вони можуть несподівано змінити колір основи. Наприклад, есенція кокосового горіха зафарбовує у рожевий. В ледь остуджену масу додають есенції, парфуми, ароматичні масла, ваніль, корицю. Досить чайної ложки на кожні 250 г основи. Третє: колорування. На 500 г основи зазвичай дають від двох до семи крапель харчових барвників, пів чайної ложки пігменту чи перламутру, ложку фруктових і овочевих соків. Вважайте: надлишок барвника – це і кольорова піна, і ризик пофарбувати себе. Четверте: корисні добавки. Щоб мило мало зволожувальні властивості, домішують рослинні олії – мигдальну, оливкову, лляну, з паростків пшениці. Не більше столової ложки на 500 г основи. Інакше мило не схопиться. Останніми додають компоненти для скрабу – мелену каву, сіль, подрібнені трави, люфу. Перемішують – ложкою, вінчиком, блендером. Правило п’яте: форми для мила змащують. Підійде олія, яка є в милі, чи рідкий вазелін. Як тільки мило буде розлите у форми, на його поверхні утворяться бульбашки повітря. Слід заздалегідь приготувати пульверизатор зі спиртом чи горілкою. Одного натискання досить, щоби бульбашки сіли. Сушать мило до затвердіння – від доби до чотирьох.

«Технологія мила «хенд мейд» залишає багато простору для фантазії, – відзначає Ольга Коротка. – Комбінуючи складники, можна отримувати найнесподіваніші результати – за ароматом, кольором, консистенцією. Плюс художнє оформлення. Виходить такий собі твір мистецтва, в якому спробувати себе може кожен. Очевидно, саме це зробило миловаріння популярним і серед бомонду, і серед домогосподарок. Ви ще не зробили своє мило? Це справа часу».

Наталія КУШНІРЕНКО

До теми

Мило вівсяне

Вівсяне мило має заспокійливу властивість, корисне людям із сухою шкірою або екземою.

Компоненти: 500 г основи, 30 г меленої вівсянки, запашка.

Спосіб приготування: розплавити на паровій бані основу для мила (не вище 50 градусів), помішуючи. Додати запашки. Дібрати аромат, схожий на вівсяне борошно, молоко, мед, корицю. Обережно перемішати основу з ароматом. Накрити кришкою і залишити на кілька хвилин. Всипати вівсянку. Вимішати. Залити у форми і скропити спиртом. Вистояти добу.

Мило із зеленого чаю

Тонізує, зволожує шкіру.

Складники: на кілограм прозорої основи 20 г зеленого чаю, 5 мл ефірної олії лимона, 15 мл ефірної олії жожоба.

Спосіб приготування: розтопити мильну основу. Загорнути листки чаю в марлю і покласти в розтоплену мильну суміш. Залишити водяну баню на слабкому вогні приблизно на півгодини, щоби чай заварився. Перевіряйте: розтоплене мило не повинно липнути і підгоряти. Мильна суміш набуває приємного ніжного чайного кольору. Відтак марлю слід виймати. Охолодити мильну основу і додати олії, ретельно перемішуючи. Вилити у форми. Залишити до затвердіння.

Мило-скраб з морською сіллю

Очищує, відлущує ороговілі клітини.

Складники: на 100 г основи 50 г солі. Ароматизатор, барвник.

Спосіб приготування: у гарячу основу додаємо барвник, ефірні масла або ароматизатор. Потім – сіль. Перемішуємо швидко, але акуратно, щоб було менше бульбашок повітря. Виливаємо соляну мильну масу в форму і скроплюємо спиртом, щоб видалити бульбашки. Робимо все швидко, оскільки ця маса дуже швидко застигає.

Апельсинове мило-скраб для тіла з люфою

Має протизапальні властивості. Тонізує. Масажує: стимулює мікроциркуляцію крові, активізує регенерацію шкіри, нормалізує обмін речовин. Рекомендується для профілактики целюліту.

Складники: мильна основа прозора – 200 г, ефірна олія апельсина 1-4 краплі, обліпихова олія – 1/2 чайної ложки, 2 апельсини, жовтий барвник.

Спосіб приготування: основу розтопити, додати масло обліпихи, відставити. З двох апельсинів видавити сік. Нагріти основу знову, додати апельсиновий сік, аромамасло і трохи барвника. На дно форми покласти люфу (якщо люфа дуже жорстка, то попередньо відварити її), зверху залити милом. Залишити на ніч, потім дістати із форми й нарізати ножем на порційні шматочки (ніж потрібен великий і гострий, тому що люфу прорізати тяжко).