“Олександр Долішній: «Найбільший патріотизм проявляється тоді, коли людина працює фахово і добросовісно».

– Наш відпочинковий заклад має свій рівень і, безумовно, свої вимоги. У нас існує так званий фейс-контроль, який не дозволяє охоронцям пускати людей напідпитку, щоб уникнути згодом неприємних ситуацій…

На сьогодні маємо численні відгуки і наших мешканців, і гостей, зокрема іноземних, про те, що такого закладу вони не бачили взагалі, або бачили у великих столицях. Він по-своєму унікальний. Однак створити інтер’єр – це далеко не все. Тому найбільшу увагу приділяю якості сервісу. Головне – це атмосфера, рівень обслуговування, увага до відвідувача, змістовна організація його дозвілля. Думаю, ми маємо що показати…

Як згадаю 90-ті роки, коли створював своє перше підприємство, як доводилося оббивати кабінети, вибивати дозволи… Це вже в минулому. Правда, тепер звузилися ті ніші, в яких можна було б започатковувати і розвивати бізнес”.

(“Західний кур’єр”, 9 лютого 2012 року)

У рік 7 520 [2012]. Задумав ще того року боярин галицький та верховода [колишній] Олесько за прозвищем Кройцер відбудувати у городі галицькім усі чуда світу – і піраміду єгипетську, і вежу вавилонську, і [пасаж гартенберзький] та інших споруд знаменитих множество, що про них неможливо ані сказати, ані списати, ані в столицях великих побачити. Взявся же міцно за кельму Олесько та зачав зводити стіни [опрятні] з колонами коринфськими, дорійськими і загвіздянськими, та виплітав же він хитроумно і кошикову капітель, і грьобану канітєль з фрагментами різьбленого гейзону. Та хоч би які теревені він не правив, з ким би ляси [під васервагу] не точив, які б маляви з архівів віденських не витягував, коли закінчував Олесько будівництво, то все дивувався: стільки різного робив [він], а всякий раз в нього тільки кабак получався.

Був же той [кабак] у боярина галицького Кройцера ладний та гожий, і не виділи такого чуда навіть у краях заморських. Нарік же його Олесько іменем дивним та письменами заморськими для зручності більшої [іноземців] написав його вельми по-правильному: коли проходитиме поруч якийсь п’яний Гутенберг з Гетеборга, то в очах йому [здвоїться] і всяка помилка щезне.

А що не було такого гарного чуда більше ніде в світі, то аби ніхто головою в туалеті [гіпсокартон] не проломив та злим оком інтер’єр не врік, дбайливий Олесько кабак колючим дротом обволік, конвоєм на вишках довкола обставив і воєводу Фейсконтроля до острожних воріт приставив. Та були ж [раді] гостям в кабаку вельми, особливо туристам з країв чорно-жовтих та з города славного Львова. І були для них і гуляння народні, і покази модельні, і мордобої пекельні, і охота соколина з [беркутами].

І лиш трохи тужив Олесько за тим, що минули літа [лихі] дев’яності, і нема уже феєрверків гранатних, салютів вогнестрільних і [тьорок] базарних. Та й наперстки уже не покрутиш, і в [кукли] валютні не зіграєш, і готелів, мотелів та інших борделів на Зосиній Волі уже не збудуєш. Бо звузилась вельми ніша [для бізнесів]…

НОРВАКС