“Галицький кореспондент” розпочинає цикл репортажів з франківських супермаркетів: ми приходимо без попередження, перевіряємо товари й маркування і про кожне знайдене порушення інформуємо наших читачів, а також адміністрацію закладу.

Коли ми прийдемо сюди вдруге, сподіваємось побачити значно кращу картину. Першим перевірку пройшов “Фуршет”, тому що він найближче до редакції. Простроченої продукції виявилось не так багато, але чимало найменувань викликали сумніви.

Надалі ми обійдемо усі без винятку супермаркети Івано-Франківська.

«ГК» робить ці рейди виключно з власної ініціативи.

Кожен із нас хоча б раз у житті купував у супермаркеті неякісний, прострочений чи непромаркований товар. Навіть якщо боротися за справедливість не вистачало духу, тішила принаймні надія на Управління у справах захисту прав споживачів. Його ім’ям можна було лякати недобросовісних продавців, з його допомогою вдавалося обміняти товар чи повернути кошти. Сьогодні цієї установи не існує, а новостворена Інспекція з питань захисту прав споживачів на практиці захистити права покупця не завжди може. Залишається сподіватися лише на власну уважність і поінформованість. Озброївшись Конституцією України, Законом України “Про інформацію” та Постановою Кабінету міністрів №833 “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів”, 13 лютого редакція “ГК” вирушила у супермаркет “Фуршет”, який належить ДП “Регіон-маркет”.

Один із журналістів навмисне взяв на плечі великий рюкзак і не здав його при вході в торговий зал. Таким чином ми перевіряли положення Постанови КМУ про те, що “торговий заклад має забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об’єктах”. Ми чекали, коли ж охорона помітить наш рюкзак, адже раніше у “Фуршеті” просили великі сумки здавати у камери зберігання, але до нас так ніхто і не підійшов.

Вічно молоді, вічно свіжі

Йдемо у відділ замороженої продукції. Риба, овочі, фрукти, пельмені та інші товари зберігаються у великій холодильній камері. Умови зберігання дотримуються: від камери ще за метр чути холодом. Тут нас чекає перший сюрприз: практично усі товари, які зважені і запаковані у “Фуршеті”, не мають терміну придатності! На стікері зазначена лише дата запакування, інформації про дату виготовлення і строк придатності немає на більшості товарів. Приглядаємося до шматочка замороженої риби під назвою “лосось сьомга” – запакований 13 січня цього року. Лосось і сьомга, до відома працівників “Фуршету”, – це два різних види риб, вони належать до однієї родини, але мають різні смакові якості і, відповідно, ціну. На лососьо-сьомзі помітно синьо-коричневі плями – свіжість сумнівна, а на стікері немає терміну придатності, як і на заморожених білих грибах, запакованих ще 31 грудня, – невже ці продукти вічні? Навіть щойно зібрані гриби можуть становити небезпеку для здоров’я, а ці невідомо коли зібрані й запаковані в магазині півтора місяці тому – і поготів. Як покупець має дізнатися, чи вони ще їстівні? Ці продукти беремо з собою у контрольний кошик, щоб прокоментував адміністратор.

Лише у відділі заморожування ми могли набрати кілька повних кошиків “вічно свіжих” товарів. Але йдемо далі. У рибному відділі спокусливо пахне копченням. Апетитну скумбрію виробництва “Фуршету” можна спожити ще до 28 лютого, однак при температурі зберігання від +4 до +8. Але риба лежить не в холодильнику, а зверху на вітрині, там значно тепліше. Може, вона вже недобра? Скумбрію також у кошик. Туди ж кладемо музейного на вигляд солоно-сушеного восьминога, запакованого 25 грудня 2011 року без терміну придатності. Серед сушенин нам трапилось ще кілька таких “вічних” морських жителів. На більшості все ж був термін придатності, отже, це очевидний недогляд магазину.

Екзотична отрута

Якби ви цього дня завітали до “Фуршету” і, не звертаючи увагу на етикетку, взяли собі суші – могли б отруїтися. Кілька упаковок цієї екзотики на момент нашого приходу були вже добу як недійсні, про що свідчив термін придатності на стікері, та й навіть неапетитний вигляд суші. Дуже ризикована для здоров’я продукція. У кошик кладемо дві упаковки. У відділі “овочі-фрукти” ми дуже розважились. Розвеселив “редіс червоний у пучках”, який був зовсім не в пучках, а в целофановій упаковці, де жодного слова ні українською, ні навіть російською. Вчіть англійську, любі покупці! Чи можна їсти цей “редіс” – справжня загадка. На стікері все чітко: дата запакування 09.02.12, дійсно до 09.02.12. Бідна редиска їхала до Франківська за тисячі кілометрів аж із Голландії, щоб хтось встиг її з’їсти впродовж дня? Судячи з дати, ніхто так і не встиг. І таких товарів, які треба було з’їсти впродовж дня, тут кожен другий. Потішив також заморський фізаліс, на упаковці якого хтось вже тричі міняв стікери, наклеївши їх один на один, щоразу змінюючи ціну та дату запакування. Але навіть найсвіжіший стікер попереджав – фізаліс був запакований ще 7 грудня минулого року і був дійсним також до 7 грудня. Тепер він просто прикрашає вітрину? У кошику до фізалісу приєдналися також каштани, запаковані і дійсні до 25.12.11.

Чому жовтіють кури і гниє картопля?

Молочний відділ, до честі “Фуршету”, був без прострочення. У м’ясному відділі зацікавили жовтуваті недощипані курочки. Щодо м’яса завжди мають бути сумніви, тому просимо у продавця сертифікат якості на курей, а заодно фотографуємо тушку в пір’ях. Продавщиця не знає, скільки днів цій курці. Одразу попереджає, що фотографувати не можна, але ми не зупиняємось, тому жінка погрожує викликати адміністратора. Ми переконуємо, що українські закони дозволяють фотографувати те, що стосується якості продуктів харчування. Продавщиця боїться, що через нас матиме проблеми, тому, щойно з’являється адміністратор м’ясного відділу з сертифікатом, здає йому, що ми фотографуємо. Сергій Михайлович також переконаний, що фотографувати у супермаркеті ніхто не має права. Про це трохи пізніше. Ми ж ознайомились з сертифікатом і серйозно задумались: згідно з ним, кури виготовлені 11 лютого і дійсні 96 годин, але як ми можемо бути впевнені, що це сертифікат саме на ці кури? Виявляється, ніяк.

В Інспекції з питань захисту прав споживачів пояснили, що з якої коробки вже розпакована продукція і чи на неї сертифікат, з’ясувати неможливо. Дуже дивно. Можна мати окремо сертифікат, а окремо курей з-під прилавка, і ніхто не дізнається. До речі, як пояснив Сергій Михайлович, кури жовтіють, коли на них при охолодженні у камері йде потік повітря.

Хотіли придбати ще картоплі, але таку гниленьку і зморщену не хотілося навіть брати до рук. Покупці шпорталися в рукавичках у бараболяній горі, вибираючи більш-менш пристойну. “Це єгипетська?” – запитуємо у старшого контролера Сергія Романовича. “Ні, у нас єгипетської немає”. – “А чия? Ми хочемо українську, а у вас ніде не написано, звідки картопля”. Контролер так і не зміг сказати, звідки бараболя, але запевнив, що цього року єгипетської не було. Втім, хоч не єгипетська, але на вигляд вже давно несвіжа. Нам пообіцяли, що зараз же переберуть. Чому ж цього не зробили раніше?

Розбір польотів

З повними кошиками товарів, які у нас викликали запитання, ми запросили на розмову адміністратора “Фуршету” Галину Бойко. Чекали на агресивне ставлення до інспекторів-самозванців, але розмова вийшла досить мирна. Та чи конструктивна? Адміністратора дуже засмутило прострочене суші: “Не розумію, чому продавці його не прибрали ще вчора. Ми завжди повертаємо прострочене суші виробнику, і у нас з цим проблем немає. Так, я розумію, що хтось міг би цим отруїтися. Я поговорю з продавцями”. Фізаліс з трьома цінниками пані Галину навіть розсмішив. “Це неправильно, що наші працівники поналіплювали цінники один на одний”, – визнала адміністраторка, на наших очах зірвавши усі три. Однак терміну придатності фізалісу вона також не знає, припускає, що він ще свіжий: “Бачите, це такий специфічний продукт, що може зберігатися довго”. – “То покупець просто має повірити вам і не зважати на те, що термін на ціннику вже збіг?” – “Так”. Без коментарів.

Показуємо заморожені гриби та рибу. Питаємо, чи вони вічні, якщо немає терміну придатності. “Не вічні, але ж вони заморожені, можуть стояти місяць, два, три”, – міркує адміністратор, але чи місяць, чи три, вона все-таки не знає. Обіцяє звернути увагу на цінники без вказаних термінів. Далі йде прострочена 9 лютого редиска. “Та вона не прострочена, вона тільки до нас приїхала!” – запевняє пані Галина. Питаємо, чому дата запакування збігається з кінцевим терміном споживання, редиску треба було з’їсти протягом 9 лютого? “Ні, – каже адміністратор, – це такий недогляд у програмі, там має бути інша дата”. Але такі цінники практично на всіх запакованих продуктах у «Фуршеті»! “Але бачите, вона на вигляд нормальна, не прив’яла. Коли вона зів’яла – так, її не можна їсти”.

Невідповідними умовами зберігання копченої скумбрії Галина Бойко була заскочена: “Вона ж має стояти в холодильнику!” Ми також так думаємо і звернули увагу на те, що в торговому залі значно тепліше, ніж +8. “Я би не сказала, що тепліше”, – віджартувалася жінка, але пообіцяла розібратися з ситуацією і подякувала нам за нашу роботу. “Дякуємо, ми це все донесемо до наших працівників і звернемо увагу. Я поговорю з нашими продавцями. Але ви самі розумієте, що це все людський фактор”.

Те ж саме підтвердив директор Івано-Франківської філії ДП “Регіон-Маркет” Ігор Лавренко. Каже, на цій посаді лише два тижні, але уже зрозумів, як важко спілкуватися з працівниками, які не розуміють навіть сказаного тричі. “Ми ж набираємо людей з вулиці”, – зауважив пан Лавренко. Погодимось: людський фактор зажди важливий, але покупці не повинні з’ясовувати, хто винен у тому, що товар неякісний. Але не погодимось з паном Лавренком у тому, що своєю внутрішньою інструкцією магазин може заборонити покупцям фотографувати чи знімати на відео неякісні товари. Ігор Леонідович запевняв, що все, що розташоване у торговому залі магазину, є конфіденційною інформацією. Процитуємо статтю 30 Закону України “Про інформацію”: “До конфіденційної інформації… не можуть бути віднесені відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту”.

В Інспекції з питань захисту прав споживачів

З придбаними у “Фуршеті” «одноденною» редискою, простроченим суші та “вічними” восьминогами ми завітали в Інспекцію з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області. Роздивившись нашу покупку, головний спеціаліст Інспекції Оксана Корицька винесла вердикт: “Якщо на товарі не зазначено дату виготовлення або термін придатності, відсутня інформація про товар державною мовою, цей товар вважається неякісним і його споживати не можна. Придбавши такий товар, споживач має право звернутися до продавця, а той має обміняти товар або повернути гроші. Якщо продавець відмовляється задовольнити вимоги покупця, тоді споживач може з письмовою заявою та чеком звернутися до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області”. В Інспекцію впродовж року надходить чимало скарг на неякісні товари, придбані в супермаркетах міста. Незабаром відбудеться планова перевірка кількох з них, зокрема й “Фуршету”. Однак не все так просто. Сьогодні інспекція має право проводити планові перевірки супермаркетів лише раз на рік. Але через недосконале законодавство перевірка Інспекції скоріше нагадує візит ввічливості. “Ми зобов’язані попередити дирекцію супермаркету про свій візит за 10 днів. Коли ми приходимо, нерідко застаємо, що півмагазину неякісних товарів просто вивезли і сховали, – пояснила Оксана Корицька. Не факт, що після візиту Інспекції ці товари не повернуться назад на полиці. Позачергові перевірки Інспекція може проводити лише тоді, коли є заява споживача. Якщо раніше зробити перевірку можна було того ж дня, коли покупець звернувся зі скаргою, то сьогодні це неможливо. “Дозвіл на перевірку має дати Держспоживінспекція, поки ми отримаємо цей дозвіл з Києва, нерідко проходить місяць, і того товару в супермаркеті уже давно немає, – пояснює Оксана Корицька. – Тому ми не можемо повною мірою задовольнити скаргу покупця і встановити факт реалізації товару, на який він поскаржився”.

Наталка ГОЛОМІДОВА