Днями
ПШОНО
Дід збирається в магазин, бурмоче під ніс:
– Треба ще пшона купити, Мурчика погодувати… (Мурчик – то приблудний кіт, вештається коло дачі, поїсти приходить.)
– Кота пшоном годувати? Ти що, будеш кашу варити?
– Та ну! Пшона біля ганку насиплю, горобці налетять – нехай сам ловить, не маленький …
Якось
ТАКСІ
Одного разу пізно вночі напідпитку компанія викликає таксі. Дівчина-оператор прийняла виклик і каже:
– Через 10 хвилин виходьте без дзвіночка. Машина апельсинового кольору.
Всі захіхікали:
– Який модний колір!
Вийшли на вулицю, курили, тверезіли, злилися – таксі не було. Не витримавши, піднялися додому, набрали службу таксі:
– Де машина? Так вас і так!
– Машина вже 20 хвилин біля під’їзду, а вас нема!
– Немає ніякої машини! Нас там п’ятеро свідків – ніякої машини апельсинового кольору і близько немає!
– Ой… (Сміх) Я вам сказала не “апельсинового кольору”, я сказала: “Опель. Синього кольору”.
Колись
ЛІКАР
Знайомий розповів. Чергування. Глуха зимова ніч після метушливого дня. Три години після опівночі. Добре підігріті друзі привезли хвацького і настільки ж теплого братка прямо з галасливої вечірки. Крутий, весь в ланцюгах і наколках, браток, який звик, щоб його красиво обслуговували, скаржиться на животик. Поводиться жахливо: грубіянить, матюкається, харкає на підлогу, закидає ноги прямо на стіл. Через півгодини – медсестра на межі істерії, я на межі буйного божевілля. Дзвонимо хірургам. Чергує лікар Женя.
Досьє лікаря Жені: лікар Женя, 29 років, хірург, розлучений. Зріст 180 см, вага 120 кг.
Статура ДУЖЕ міцна. Стрижка під нуль. Очі блакитні, погляд важкий, але добрий.
Захоплення: важка атлетика, пише вірші, пісні, грає на гітарі, голос приємний, слух абсолютний. Характер спокійний, врівноважений. Надійний товариш, добра душа.
Далі зі слів лікаря Жені:
“Прийшов з екстреного видалення грижі. Втомився в дошку. Добрів у аспірантську, звалився на кушетку і моментально відключився. Оглушливий рев телефону в темряві. Схопився на ноги. “Хірурга – в приймальне, терміново”! Намацав у темряві тонометр, повісив його на шию і на автопілоті відправився в оглядову”.
Відчиняються двері, і лікар Женя влітає в приймальне. Зупиняється навпроти пацієнта і хрипким зі сну басом запитує:
– Що турбує?
Браток міниться в обличчі, усмішечка сповзає з його яскраво-червоної пики:
– Та нічого, лікарю, вибачте, вже все пройшло.
Браток набуває зовсім пристойного вигляду і бочком-бочком, попри стіну пробирається до виходу:
– Вибачте, що потурбував, до побачення!
Браток зникає за дверима, з вулиці доноситься рев бумера, що стартує на повний газ.
Всі здивовано переглядаються, потім дивляться на лікаря Женю. Персонал хапається за животи і починає дружно реготати, показуючи пальцями на Женю, який ще не до кінця прокинувся. Женя: в заляпаному кров’ю хірургічному костюмі, з пом’ятою пикою і налитими кров’ю очима. На бичачій шиї висить, завтовшки як палець, ланцюг з образом Миколи Чудотворця і… кип’ятильник!
І взагалі…
Втомилися люди від численних релігійних постулатів і звернулись до Бога:
– Забери від нас свої закони, дай нам жити вільно!
Не став заперечувати Бог. І наступного ж дня приходить до Бога зляканий Архангел і каже:
– Люди стягнули сюди безліч возів, підвод і вантажівок з різними релігійними сувоями, книгами і писаннями. Куди нам все це подіти?!
І відповів йому Бог:
– Я давав їм лише десять заповідей на кам’яних скрижалях, нехай їх повернуть. А те, що вони самі понаписували для себе, хай собі залишать.