Днями
СВЯТЕ
Захотів випити молока… Відкриваю холодильник, дивлюся, стоїть дволітрова пляшка з-під пива і на ній наклейка, на якій маминим почерком написано “СВЯТА ВОДА”. Відсовую її, беру молоко. На ньому теж наклейка з татовим почерком – “СВЯТЕ МОЛОКО”. Розсмішило. Попив, кладу назад. Поки клав, побачив трилітрову банку з наклейкою “СВЯТІ ОГІРКИ”. Тато приколовся.

Якось
КРОКОДИЛ
Знайомий розповів. До мого чотирилітнього сина в палату лікарні заходить медсестра робити укол перед операцією, а він їй:
– Відійди від мене, а то я тебе магією на крокодила перетворю.
А в дверях стоїть анестезіолог і тихим голосом:
– Хлопчику, ти запізнився, це вже трапилося багато-багато років тому.

Колись
МАСОВКА
Про Параджанова. Журналіст питає:
– Пане Сергію, а правда, що вам платили за те, щоб знятися у вас?
– Ха! Був такий випадок на зйомках “Тіней”. Там в горах ми набирали в масовку селян з найближчих сіл. А селяни у Верховині – люди заможні.
Йдуть зйомки, дев’ята година, і масовки ми не щадимо. Я питаю у свого помічника Дато:
– А вони знають, що ми платимо всього по три рублі? Ти скажи ще раз, щоб потім скандалу не було.
Дато оголосив у рупор:
– Масовка, майте на увазі! Три рублі, а більше ні копійки не можемо!
– А ніхто й не наполягає, – сказали селяни. – По три – то по три.
Зібрали по три рублі, і староста масовки приніс їх Дато.

І взагалі…
Жила-була колись корова. У всьому світі не було такої дивовижної худобини, яка б давала  регулярно так багато молока такої високої якості. Люди сходилися з усіх кінців землі, щоб подивитися на це диво. Корову звеличили всі. Батьки розповідали дітям про її відданість своїй справі. Церковні діячі закликали паству брати з неї приклад у релігійній сфері. Урядовці наводили її як зразок правильної поведінки, планування і мислення, що можуть бути відтворені в людському суспільстві. Коротше, у кожного була можливість отримувати користь з існування цієї чудової тварини. Був, проте, у всьому цьому один нюанс, якого більшість людей, захоплених очевидними достоїнствами корови, не помічали. Розумієте, у цієї худобини була маленька звичка. І ця звичка полягала в тому, що, як тільки дійниця наповнювалася її визнаним незрівнянним молоком, корова брикала ногою і перекидала його.