Протягом 2010-2011 років злочинність в Україні зросла на 15%. Чому?

Ростислав Шапошніков почав із себе. Ще у 2008-ому, коли після підняття штрафів київські даішники влаштували проти неправильно припаркованих на забитих столичних вулицях машин операцію «оштрафуємо на 255 гривень». Ростислав сів тоді у свій Daewoo Lanos і прослідкував за однією з патрульних машин. Результатом став фоторепортаж під назвою “Патруль ДАІ за годину порушив правила на 1000 гривень”. Далі був суд про незаконність штрафів за допомогою «ВІЗИРу». Потім – викриття приватного «штрафмайданчика», на який даішники звозили затримані машини, а водії платили «господарю»-еспедешнику по 260 гривень за добу. І, звісно, весь час тривали фірмові рейди, в ході яких від даішників вимагалося виконання їх же інструкцій. Порушників записували на відео, поширювали його в Інтернеті, часто – разом з матюками. Після цього МВС було змушене не одного звільнити. Ініціатива Роста «Дорожній контроль» стала знаменитою, знайшла прибічників у багатьох містах, статті на сайті почали читати десятки тисяч людей.

24 березня четверо здорованів кинули Ростислава в Grand Cherokee, вивезли в ліс, старанно побили і залишили у калюжі крові. На запитання «Що я вам зробив?» аргументовано відповіли: «Нічого. Ми – виконавці. Нам тебе замовили».

Цього ж тижня сотні людей вийшли під МВС із гаслом «Рост, ми з тобою». А «Свідомо» спробувало відповісти на запитання – що відбувається зі злочинністю в країні?

Злочинність в епоху Януковича

Цифри самого МВС говорять, що в 2010-2011 роках загальна кількість повідомлень про злочини зросла на 15% – до 3 346 539 за минулий рік. У 2009-ому проти кожних десяти тисяч жителів в середньому скоювалося 625 злочинів. В 2011-ому – 733.

Звісно, загальна статистика злочинів у досвідчених оперативників та штабістів в кращому разі викликає криву посмішку. Оскільки з міліціонерів продовжують питати «відсоток розкриття», система малювала, малює і буде малювати цифри в обидва боки. І будь-який міністр внутрішніх справ завжди може сказати: «Це не злочинність виросла, а ми стали чесно все реєструвати». І перевірити правдивість такого твердження він і сам не зможе. (Окрема проблема порівняння – з літа 2009 року злочином стала вважатися крадіжка майна, починаючи із суми 60 гривень, і кількість дрібних правопорушень одразу підскочила).

Натомість, ми скористалися порадою нинішнього в’язня, а раніше – головного міліціонера Юрія Луценка. Коли він керував МВС, то насамперед звертав увагу на статистику тяжких та особливо тяжких злочинів. Як зауважував Луценко, про подібні злочини – вбивства, розбій, тяжкі тілесні ушкодження – більше схильні повідомляти жертви, а міліціонерам важко їх не реєструвати. («Важче», – виправив нас екс-керівник міліцейського штабу однієї з областей, коли ми йому переповіли розмову з екс-міністром).

Про що говорить статистика тяжких та особливо тяжких злочинів у часи двічі незасудженого президента? За офіційними даними МВС, кількість таких злочинів зросла на ті ж 15%. Це при тому, що населення країни у 2010-2011 роках зменшилось на 0,7%. А економіка (вічний Тарас Бульба злочинності, який може її і породжувати, і вбивати) припинила падати після кризи 2008 року.

Наступний аналіз привів до цікавіших знахідок.

Про що не доповідають міністру внутрішніх справ

Хоча і загальна статистика, і статистика зареєстрованих тяжких та особливо тяжких злочинів говорять про 15-відсотковий стрибок злочинності за два роки, в міліцейських цифрах є одна дивна обставина. Ось вона:

Злочинність зросла, а особливо тяжких злочинів, за твердженням МВС, у цей же час стало на 18% менше – 11 032 за весь минулий рік.

Як таке може бути? Злочинці одумалися і не йдуть на справи, за які загрожує десять і більше років? Чи міліція навчилася нейтралізувати саме бандитів, вбивць більше двох осіб, ґвалтівників неповнолітніх і так далі?

Пояснення дав інший екс-посадовець МВС – на прикладі Оксани Макар. Спочатку миколаївські правоохоронці порушили справу за 152 статтею про зґвалтування. І лише після того, як вся країна обурилася нелюдським злочином, справу кваліфікували за 115 статтею про умисне вбивство. Причому за другою частиною цієї статті, яка говорить про вбивство з метою приховати інший злочин, поєднане із зґвалтуванням та вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Хіба це не було очевидно з перших показів цих нелюдів? Було. Але, як зауважив наш експерт, 152 стаття дозволяє кваліфікувати злочин як тяжкий. А ось друга частина 115-ої – це вже особливо тяжкий.

Для злочинців це означає загрозу сісти від 10 років до довічного ув’язнення. Яка різниця для міліції?

«За особливо тяжкими злочинами зовсім іншого рівня вимоги», – зауважив міліціонер у відставці. «Щоденна доповідь міністру. Вимога розкриття (зверніть увагу, особливо тяжкі злочини розкриваються вдвічі краще, ніж тяжкі). Тому їх просто не кваліфікують, коли є можливість».

Звісно, це не ноу-хау міліції часів Анатолія Могильова чи Віталія Захарченка. Але статистика зменшення особливо тяжких злочинів при рості усіх інших вочевидь говорить обом міністрам, що «туфта» за їхнього врядування наростає.

Як вони реагують? Це інша неприємна знахідка.

До чого призводить клановість

Вивчаючи дані стосовно різних міст, «Свідомо» помітило, що стрибок злочинності фактично стався в 11-ти регіонах. Це Крим із жахливим 70%-им зростанням кількості тяжких та особливо тяжких злочинів за два роки. Це Харківщина, Київщина, Житомирщина, Кіровоградщина, Хмельниччина та Закарпаття, де таких злочинів побільшало на 30 і більше відсотків. Плюс це Севастополь разом з Миколаївщиною, Одещиною та Сумщиною, де зростання перевищує 20%.

Тоді ми вирішили прослідкувати кар’єрні шляхи керівників управлінь внутрішніх справ в цих областях. Що з ними стається? Як МВС реагує на катастрофічні результати своїх призначенців?

Аналіз дав два факти. Перший – міліцією у дев’ятьох з одинадцяти регіонів, де стався стрибок злочинності, керували та/або продовжують керувати вихідці з Донецької області. Автор цієї статті сам приїхав до Києва з Донецька і знає, як багато там цілеспрямованих та працьовитих людей, але факт залишається фактом: поголовне призначення на високі міліцейські посади «своїх» прямо корелює із зростанням злочинності.

Другий факт – за це зростання керівники УВС не відповідають кар’єрою. В абсолютній більшості випадків вони залишаються на посадах чи переводяться в інші області, де злочинність так само зростає. Найяскравіше це можна побачити на прикладі Криму. Першим керівником кримської міліції за нового президента став Олександр Просолов. Всупереч разючому зростанню кількості тяжких та особливо тяжких злочинів на його території, його переводять керувати житомирською міліцією. Де злочинність так само росте. Наступник Просолова в Криму Сергій Рєзніков потім призначається головним міліціонером Одещини – ще один регіон стрибку злочинності. А наступник Рєзнікова Михайло Слєпаньов приходить на його місце з Миколаївщини, де злочинність демонструє 26-відсотковий ріст. І усі троє – «донецькі».

«Свідомо» направило до МВС запит: «Яким регламентом чи правилами керується МВС при призначенні або звільненні керівників обласних управлінь? Зокрема, чому при стрибку

злочинності, який, за даними МВС, за останні два роки спостерігався в Криму, Харківській, Київській, Хмельницькій, Кіровоградській, Житомирській областях, в Севастополі, на Закарпатті, у Миколаївській, Одеській та Сумській областях, їхні керівники або залишаються на посадах, або отримали високі посади в інших регіонах? Як МВС реагує на зростання кількості тяжких злочинів за останні два роки в цих регіонах?»

Відповідь отримали таку: «Інформуємо, що за змістом Ваш запит є зверненням громадян. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, підпис заявника із зазначенням дати.

Ураховуючи викладене, пропонуємо Вам оформити звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та надіслати до МВС України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10».

Мабуть, ми цей час краще витратимо, щоб Шапошнікова у лікарні ще раз провідати. Він одужує. І справу після того, як люди піднялися на його захист, перекваліфікували з грабежу на розбій. Тобто із тяжкого злочину на особливо тяжкий.

Єгор СОБОЛЄВ,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,
для «Галицького кореспондента»