Триває процедура оформлення моїх документів для повної легалізації в США. Наприкінці лютого цього року ми подали петицію на отримання для мене статусу іммігранта. Кожна така заявка реєструється в імміграційному сервісному центрі, їй присвоюється відповідний номер і за процесом, як просувається справа, можна стежити на сайті центру.

На початку березня я отримала листа з підтвердженням про реєстрацію петиції. За два тижні прийшов ще один лист з призначенням дати і часу, коли я маю здати біометричні дані. Отримавши листа, вкотре подивувалась, як все чітко розписано. Подивувалась, бо, на жаль, ми, тобто громадяни України, не дуже розбалувані нашими державними установами і звикли, що здебільшого треба покладатись на самого себе і не сподіватись, що тобі будуть дуже ретельно роз’яснювати, що саме і в якому порядку ти маєш робити.

Так от, в листі було зазначено, що необхідно прибути до сервісного центру для здачі біометричних даних саме того числа і на саме на ту годину, які зазначені нижче. Зауважу, що лист прийшов майже за три тижні до призначеної дати. Щоправда, в листі було обумовлено, що у випадку, якщо дата і час не влаштовують, то їх можна змінити, заздалегідь зателефонувавши за відповідним номером. Але! Одразу ж написано, що зміна розкладу може призвести до затримки у розгляді документів.

Нижче великим шрифтом вказані адреса центру, дата і час, коли необхідно бути в центрі.

Окремо розписано, що необхідно мати при собі.

А окремим рядком і великими літерами зазначено, що користуватись телефонами, фото- і відеокамерами, а також будь-якими іншими приладами заборонено! Тому вибачайте, фото немає J!

Прийшла до центру хвилин за 20 до призначеного часу. Просторий світлий зал, в якому вже було чоловік 10 відвідувачів. Офіцер навіть не перевіривши мій паспорт, дав заповнювати анкету, де крім інших стандартних питань – прізвище, ім’я, дата народження, країна громадянства і т.д., необхідно було вказати колір очей, волосся, ріс і вагу, причому ріст і вагу необхідно було вказати в американських одиницях виміру. А от до них я ще не дуже звикла… І навіть калькулятором в телефоні не можна було скористатись, тому я залишила ці рядки незаповненими.

Потім інший офіцер подивився паспорт і анкету. Глянувши на мене, одразу визначив мій ріст і вагу, і вписав їх до анкети. Вдома я перевірила – він визначив все дуже точно. От що означає досвід! Після того відбулась безпосередня процедура сканування відбитків пальців і ще одне фото «на пам’ять» для американського уряду. Потім працівниця офісу ввічливо попросила заповнити анкету щодо якості обслуговування. Перепитавши, чи я все добре зрозуміла, і почувши мою ствердну відповідь, вона все одно провела мене до стенду, де висів російськомовний переклад анкети і ще раз перепитала, чи я розумію російську мову. Що я зауважила, що в багатьох американських державних установах значна частина працівників або афроамериканці, або латиноси.

Отож, заповнивши анкету, я покинула будівлю сервісного центру. З часу, коли я увійшла до нього, і до того часу, коли за мною зачинились двері, пройшло не більше 20 хвилин. Тобто все відбулось дуже швидко.

А найголовніше – тепер я точно знаю, що відповідно до одиниць виміру, які застосовуються в США, мій ріст складає 5 футів (foot) і 2 дюйми (inch), а вага – 120 фунтів (pound) J .