Днями

СТІЛ

Народ бухає. Під вечір один хлоп набрався так, що вирубався. Щоб він не плутався під ногами, народ згріб все зі столу і поклав його спати на столі. Пішли ще випили і теж вирубались, а вночі прокинулися від несамовитого крику. Як потім розповідав той хлопака, прокинувся він серед ночі, темно, почав обмацувати все довкола себе. Відчуває, всюди порожньо (на столі ж лежить), знайшов якусь виделку (мабуть її просто забули на столі) і вирішив її кинути, а вона за скатертину зачепилася, і коли він дорахував до семи, то почав кричати…

Якось

ГЛИСТИ

Одна молода сім’я (тато, мама, донька шести років) пішли разом до магазину за подарунком для своєї подруги – тітки Валі. Тітка Валя була на дев’ятому місяці і вже лежала в пологовому будинку. Донька активно брала участь у виборі подарунка, і її, зрозуміло, зацікавили подробиці. Дорогою додому розгортається такий діалог. Донька: «А у тітки Валі буде дитина?» Мама: «Так». Донька: «А де вона зараз у неї?» Мама: «Ну… В животику». Далі западає довга пауза. І вже біля самого дому донька видає: «Мамо, а ти казала, що якщо смоктати брудні пальці, то в животі заведуться глисти! А що ж треба смоктати, щоб завести дітей?!» Тато зупиняє машину, відпускає кермо і викочується з машини…

Колись

ТУАЛЕТ

Чув у тролейбусі, одна тітка розповідала іншій. Їх спільний знайомий влаштувався на роботу, і був звільнений того ж дня. Зайшов він відразу після прийому на роботу в туалет. І такий там виявився чистенький і біленький італійський унітаз, що він взяв ганчірку, вибрав з унітазу всю воду і намалював у коліні шматочок стодоларової купюри (можливо, приклеїв таку імітацію, у нас по дві гривні продають). Вийшов і почав спостерігати. Зайшов один співробітник. Довго його не було. Вийшов – манжети мокрі. Зайшла співробітниця. Теж довго не було. Вийшла – всі нігті зламані. Словом, до кінця дня коло туалету зібралося чимало мовчазного люду. А останнім був начальник. Його теж довго не було… Художник той так і не пропрацював там більше дня… А скільки міг ще натворити з таким талантом?

І взагалі…

В американському аеропорту журналіст проводив опитування на тему: “Що, на Вашу думку, є найгіршим у світі?” Люди відповідали по-різному: війна, бідність, зрада, хвороби… На той момент у залі був дзенський монах Сунг Сан. Журналіст, побачивши буддійську одіж, звернувся з питанням до ченця. А монах поставив зустрічне питання: «Хто Ви?» – «Я – Джон Сміт». – «Ні, це ім’я, але хто Ви?» – «Я телерепортер такий-то компанії такої-то». – «Ні. Це професія, але хто Ви?» – «Я людина, зрештою!..» – «Ні, це Ваш біологічний вид, але хто Ви?» Репортер нарешті зрозумів, що мав на увазі монах, і застиг з відкритим ротом, оскільки нічого не міг відповісти. Монах зауважив: «Ось це і є найгірше у світі – не знати, хто ти є».