Цю красиву та енергійну жінку можна часто бачити у чоловічий компанії, як правило, двометрових гуліверів. І зовсім не випадково, адже для івано-франківського баскетболу вона за рік зробила стільки, скільки не зробили інші за десятиліття. Кореспондент «ГК» поспілкувався з керівником міської федерації баскетболу Іриною Долішньою про вид спорту, який впродовж останніх років можна сміливо вважати найпопулярнішим в обласному центрі Прикарпаття.

– Насамперед, розкажіть, чим особисто Вас зацікавив баскетбол? Чому обрали роботу спортивним функціонером саме цього ігрового виду спорту?

Інтерес до баскетболу з’явився, мабуть, через те, що мій син Олександр займається цим видом спорту, а також відвідує усі домашні матчі «Говерли». Разом ми переглянули декілька ігор за участю нашого провідного клубу, і я настільки втягнулася, що з того часу відверто живу баскетболом. Цей вид спорту надзвичайно цікавий і динамічний, сповнений емоцій та азарту. В нас вдома все крутиться навколо баскетболу. Переглядаємо усією родиною матчі, дивимось фільми про баскетбол – словом, справді живемо цим видом спорту. Особисто мені це дуже цікаво. До того ж, завжди приємно допомогти вирішити певні проблеми цього виду спорту, радіти й переживати за різні перемоги та здобутки.

– Міська федерація баскетболу є досить молодою, адже працює тільки один рік. Як Ви оцінюєте ту роботу, яка вже зроблена? Окресліть майбутні плани.

Наша структура була створена насамперед з ініціативи обласної федерації, якою керує Ріяфет Гасимов. Відверто кажучи, в нас не існує конкретного поділу в роботі обох федерацій – ми спільними зусиллями, а також у співпраці з БК «Говерла» розвиваємо і підтримуємо такий чудовий ігровий вид спорту, як баскетбол. З одного боку, ми працюємо тільки один рік, та за цей час малими, але рішучими кроками ми вже встигли зробити великий обсяг роботи. Ні для кого не секрет, що дитячий спорт загалом не розвивається на належному рівні. Через це, як правило, страждає професійний спорт. Тому ми, в першу чергу, приділяємо увагу дитячому та юнацькому баскетболу, зокрема, регулярно передаємо м’ячі та баскетбольну форму в навчальні й спеціалізовані заклади, підтримуємо участь наших команд у різноманітних першостях та турнірах. Не забуваємо і про ветеранський баскетбол. Особливо хотіла б відзначити наші професійні клуби – чоловічий та жіночий, що виступають на найвищому рівні.

– У наш час практично всі без винятку ігрові види спорту потерпають від трьох проблем. Окрім недостатнього фінансування, існує ще й проблема з тренерськими кадрами та спортивними залами. Яким чином це вирішуєте?

Безумовно, такі проблеми справді мають місце: вони були і, на жаль, найближчим часом не вирішаться. Нині дуже гостро стоїть питання щодо тренерів, адже більшість педагогів вже у поважному віці, вони працюють ще з далеких радянських часів. Гідної зміни їм практично немає, адже дуже мало уваги приділялося вихованню молодих кадрів. Дивлячись на нинішню роботу тренерів, хотілося б висловити їм щиру повагу за їх працю, адже це справді велика відповідальність – не тільки за результат, а й за самих дітей. Але для того, щоб були результати, треба, в першу чергу, зацікавити тренерів. Причому цю проблему треба вирішувати на державному рівні.

– Наприкінці травня в Івано-Франківську відбудеться «Ярмарок спорту». На Вашу думку, наскільки важливі такі заходи і чи буде там представлено баскетбол?

Обов’язково буде представлено! Ідея провести «Ярмарок спорту» прийшла до нас зі Львова, а загалом подібні заходи регулярно проводяться по всій Україні. Задум сам по собі дуже хороший, адже певний вид спорту може заявити про себе, показати і зацікавити дітей та їхніх батьків. Наразі вже зареєстровано 10 видів спорту. Стосовно баскетболу можу сказати, що ми зі свого боку готові залучити кваліфікованих тренерів, які будуть проводити презентаційну програму – як теоретичну, так і практичну. Цей захід відбудеться 25-26 травня в Коледжі фізичного виховання, причому проходитиме як в спортивному манежі, так і на відкритих майданчиках.

– Вже не один рік в обласному центрі актуальне питання будівництва сучасного палацу спорту. Цікаво почути Ваше бачення цієї ситуації…

Палац спорту, безумовно, потрібний не тільки баскетболу, а й іншим ігровим видам спорту, які активно розвиваються у наш час. Зараз головне остаточно визначитись з місцем самого будівництва. Далі – активізувати усі сили для зведення споруди. Не бачу особливих проблем у тому, що палац спорту збираються зводити у селі Чукалівка. Як на мене, особливих проблем з транспортним сполученням також не мало б бути, адже в самому місті набагато більше часу витрачається, скажімо, на ті ж затори.

– Давайте поговоримо про баскетбольний клуб «Говерла». Яка Ваша оцінка виступів провідної баскетбольної команди Західної України?

«Говерла» – це наша справжня гордість! Третє місце в минулому сезоні – дуже велике досягнення не тільки для самого клубу, а й для міста та області. В цьому сезоні команда потрапила до плей-оф, виконавши першочергове завдання. Що буде далі? Поживемо – побачимо, але хочу сказати, що команда рідного міста повинна підтримуватися в будь-якому разі. Звичайно, хотілося б бачити «Говерлу» серед лідерів, і сам клуб все робить для цього. Зі свого боку хочу сказати, що команда може завжди розраховувати на підтримку з боку міської та обласної федерації.

– Вас можна побачити фактично на кожному домашньому матчі «Говерли». Як Вам сама атмосфера, яка панує під час поєдинків за участю «ведмедів»? Чи можете себе назвати найвідданішою шанувальницею клубу?

Справді, намагаюся не пропускати жодної гри за участю нашого клубу. Більше того, якщо команда грає на виїзді, стежу за відеотрансляціями в інтернеті. Атмосфера під час домашніх матчів «Говерли» надзвичайно позитивна. Це може відчути будь-хто, частенько по тілу пробігають мурахи, коли вболіваєш на трибуні. На ті півтори години, поки триває гра, забуваєш повністю про всі справи та проблеми – цілком занурюєшся в гру, переживаєш так, ніби ти сам на майданчику. Наскільки я знаю, команда дуже відчуває підтримку вболівальників і намагається зі свого боку подарувати залу якомога більше позитивних емоцій. «Говерла» – один з небагатьох клубів України, який може похвалитися настільки відданими вболівальниками.

– Чи маєте улюблених гравців «Говерли», за грою яких стежите найуважніше?

Оскільки мій син займається баскетболом, постійно аналізує гру того чи іншого гравця, я постійно в курсі, з професійної точки зору, хто і як виступає. Але виділити когось конкретно я не можу. Це так, як у сім’ї – всіх дітей любиш однаково. Мені подобається вся команда, сприймаю її як єдине ціле.

– До речі, Ви особисто займалися колись баскетболом?

Ви знаєте – ні. Але зараз інколи граю в баскетбол з дітьми та чоловіком. За останній рік так склалося, що в наш сімейний день – неділю – збирається наша родина і грає в баскетбол чисто по-любительски. Моєму чоловікові, як і сину, дуже подобається цей вид спорту. Він сам грав у шкільній баскетбольній команді. Навіть помічаю, коли спостерігаємо за виступами сина, що він не може всидіти на місці, неодмінно вносить свої корективи у гру. Перші рази, як він тільки починав ходити на домашні матчі «Говерли», так складалося, що команда програвала. Через це я навіть забороняла йому якийсь час приходити на ігри. Але згодом повернулися перемоги, повернувся на баскетбол і мій чоловік (посміхається).

Розмовляв Андрій МЕНІВ