Страйкбол – це гра у війну для дорослих. Молоді люди діляться на команди, купують військову форму і зброю, вигадують батальні сценарії і воюють один проти одного. Що змушує дорослих впадати в дитинство?

Страйкбол – порівняно нова гра мілітаристського штибу. Нагадує пейнтбол, але схожість досить умовна. Стріляють вже не кульками з фарбою, а маленькими пластмасовими кульками розміром з горошину. Зброя – точна копія бойової. У пістолетів, наприклад, під час пострілу навіть смикається затвор – виглядає це дуже ефектно. А страйкбольні автомати – легендарний «Калашникова» або “М-16” – зовні не відрізниш від справжніх.

Повний реалізм

У страйкболі багато уваги приділяється дрібницям і антуражу. Бійці ретельно копіюють амуніцію того роду військ, чию армію представляють. Якщо хочеш потрапити в команду американських рейнджерів – купуєш справжню форму натовської армії і копію їх зброї. Хочеш бути в армії УПА – озброюйся відповідною зброєю та камуфляжем аналогічного забарвлення. «Кожна конкретна команда моделює свій рід військ – це однакова форма, зброя, розпізнавальні засоби. Окрім того, є так звані найманці – це гравці, які обирають собі регулярні армії, тобто не належать до певних команд чи військ», – розповідає Володимир, капітан команди «233 Гірсько-єгерський батальйон», в якому моделюють німецькі війська Бундесвер.

В Івано-Франківську у страйкбол грають п’ять команд. Серед них, скажімо, «Тризуб» (українська армія), «411 батальйон панцергренадерів» (німецькі війська) та «Кедр» (найманці). Мета одна – бути максимально схожими на реального солдата реальної армії.

Хобі не для бідних

«Страйкбол – розвага не з дешевих. Особливо на початках. Насамперед, треба придбати зброю і непробивні окуляри. Більш-менш нормальний привід коштує орієнтовно 2000 гривень, плюс окуляри – 300 гривень. А ще потрібна військова форма і берці – армійське взуття з високою шнурівкою. Це оптимальний варіант», – каже Юрій, командир франківської команди «Кедр». З часом страйкболісти вдосконалюють свою амуніцію, зокрема, купляють рацію, бронежилети, захист на коліна та лікті, каски та інші атрибути військової амуніції. Усе, що необхідно для гри, можна без особливих проблем і цілком легально придбати в Інтернеті. Окрім того, є можливість прокату амуніції безпосередньо на місцях проведення битв та тренувань. Варто зауважити, що у страйкболі є певні обмеження за віком: тих, хто молодший 18 років, у гру не пускають – через ризик для здоров’я.

Все за сценарієм

«Найпопулярніші місця для страйкболу в області – район села Ценжів і завод «Пресмаш». На останньому, а точніше, на закинутій нафтобазі, яку вважають колискою франківського страйкболу, нещодавно відбулися масштабні регіональні змагання з серії «Поля слави» під красномовною назвою «Помста по-техаськи», що зібрали команди Івано-Франківська, Чернівців, Тернополя, Хмельницького», – розповідає Володимир з команди «Кедр». За його словами, під кожну конкретну гру пишеться сценарій, згідно з яким і змагаються дві команди.

Загалом, у страйкболі існує три типи ігор: тренувальні, локальні та регіональні. Найпоширеніші, звісно ж, локальні ігри, адже вони проводяться регулярно і збирають переважно місцеві команди, які залучені у денних та нічних битвах. Натомість регіональні або всеукраїнські змагання – це абсолютно інший рівень і масовість. «На початку травня вирушаємо до Чернівців, де будуть регіональні змагання тривалістю рівно одну добу, причому усі 24 години гратимемо без зупинок – без перерв на обід і сон. У ситуації, як то кажуть, максимально наближеної до бойової. Тому потрібно добре підготуватися до Великої битви у найближчу неділю під час найближчого тренування», – говорить Олег з команди «233 Гірсько-єгерський батальйон».

Підготовка – боєм

Тренування в страйкболі – це опрацювання певних сценаріїв. Наприклад, одна команда має обороняти будинок, інша – захопити його. Потім команди міняються місцями. Можна зіграти в дуель, в засідку, в швидкий бій, до останнього бійця. Варіантів – багато. Ролі бійців чітко прописані: є командири, снайпери, кулеметники. Цікаво, що новим гравцям у страйкболі поблажок не дають – виходиш на бій і потрапляєш одразу у «м’ясорубку». Це, як правило, мотивує недосвідчених гравців розвиватися і набиратись досвіду. «Досить часто новачки проявляють таку річ, як «маклаудизм», – каже Юрій з команди «Кедр». – Мова йде про тих людей, які приходять до нас з комп’ютерних ігор або надивившись бойовиків, тобто прагнуть перестріляти усіх і зразу. Але досвідчені гравці це швидко викорінюють, адже в нашій грі треба проявляти не лише влучність і спритність, а ще й мудрість і витримку. Втім, буває й так, що нові гравці «виносять» півкоманди – все залежить від ситуацій та битв».

Більше, ніж армія

Цікаво, що більшість страйкболістів в армії не служили. А ті, хто служив, кажуть: «Страйкбол – річ цікавіша і корисніша. Якщо в армії ми лише кілька разів з автомата стріляли, то тут навчилися, наприклад, правильно влаштовувати засідки проти ворога, оборонятися в будівлі, грамотно оточувати противника, ставити розтяжки, ховатися в лісі, рити окопи. Якщо завтра війна – ми будемо хорошими партизанами. А ще в страйкболі немає дідівщини». Головне – отримати задоволення й адреналін. Правда, слід зазначити, що перемагає найчастіше найбільш організована команда – та, в якій накази командира виконуються чітко і швидко. «Успіх у страйкболі залежить не лише від того, скільки часу ти займаєшся цією грою. Тут багато залежить від того, наскільки активно ти ним займаєшся. Але загалом ця популярна гра – чудовий спосіб розрядки. Це те, що відволікає від роботи і буденності». Самі страйкболісти зізнаються: «Спробуй разок – і ти в грі назавжди». Напевно, все-таки спробую.

Андрій МЕНІВ