Днями

КАФЕ

Сиджу, їм. До іншого столика підходять хлопець років 18 і класно одягнена жінка явно за 30, обоє з підносами. Тут до них підлітає якась малолітка і кричить: “Скотина, я тобі не подобаюся – міняєш мене на бабусь, ідіот!”, перевертає тацю, яку тримала жінка, і втікає. Я сиджу спокійно, через п’ять хвилин вони приносять ще одну тацю і мовчки їдять. І тут чую фразу: “Мамо, ну, напевно, це найкращий комплімент!”

Якось

ПЕС

Сталося це взимку у місті Тернополі. Мороз вдарив за 30 градусів. Ми зі знайомим зайшли в маршрутний автобус через середні двері. Ліворуч від дверей було двомісне сидіння. Одне місце було вільне. Піднімаючись сходами, ми побачили, що глибоко під сидіння забився собака, мабуть, заскочив в автобус погрітися. Чоловікові, який сидів там, пса видно не було. Приятель підійшов до сидіння, маючи намір сісти, і запитав, звертаючись до собаки: “Ти не кусаєшся?” Чоловік, який сидів поряд, здивовано стрепенувся, хвилину подумав і сказав: “Ні, не кусаюсь”.

Колись

ТРАВА

Незвичайна історія відбулася років 15 тому в одному секретному радянському науково-дослідному інституті. Впроваджували радіовуглецевий метод визначення віку мінералів (за вмістом вуглецю-13), ну і тренувалися там на всяких кістках динозаврів, мамонтів та інших древніх чудовиськ. Дійшла справа і до флори. Викликало начальство співробітника Гену і поставило завдання: зібрати зразки цієї флори, та не абиякі, а найкращі. Ну, справа нехитра, проте волочитися за місто за “найкращою” Гені не хотілося. Тому нарвав він трави на найближчому газоні – і попустився! Наступного дня в НДІ Гену зустріло нервове начальство і пара похмурих людей у погонах. Вони пояснили Гені, що його траві вже 320 мільйонів років, вона пам’ятає всіх динозаврів, разом узятих, вже є підтвердження ще з трьох інститутів, і зажадали пояснень. Очманілий від таких вістей співробітник розповів все, як було, але йому не повірили і затримали до з’ясування. Справа набирала небезпечного ходу, й історія закінчилася б зовсім трагічно, якби не знайшлася розгадка цим паранормальним явищам: злощасний газон перебував неподалік від великого шосе, і трава “надихалася” вихлопними газами. А нафта, з якої виготовляють бензин, якраз і утворилася ті самі 300 мільйонів років тому.

І взагалі…

Стояли дні останньої декади літньої спеки. Газони у монастирі зовсім вигоріли і пожовкли.

– Треба б скоріше розкидати трохи насіння трави! А то дуже незатишно тут! – сказав молодий монах.

– Почекай, поки спаде спека, – відмахнувся наставник. – Слідуй часу!

В осіннє свято Місяця наставник купив мішок насіння і велів молодому ченцеві висіяти його. Але здійнявся осінній вітер, половину насіння вдалося висіяти, а половина була розвіяна вітром.

– Так не годиться! Занадто багато насіння розвіяно вітром! – вигукнув молодий монах.

– Нічого страшного. З розвіяного насіння більше половини – безплідні і все одно не дали б сходів, – сказав наставник. – Слідуй природним властивостям!

Висіяне насіння тут же почали клювати птахи.

– Що ж так не щастить мені! Птахи з’їдять все насіння, – молодий монах з нервів затупав ногами.

– Нічого страшного! Багато насіння, все не з’їдять! – сказав наставник. – Приймай світ таким, який він є!

Пізно вночі раптово полив дощ. Вранці молодий монах влетів у зал для медитацій з криком:

– Учителю! Цього разу кінець! Дощем змито так багато насіння!

– Куди змило, там і зійде! – сказав на це наставник. – Слідуй долі!

Минув місяць, і на голій землі, всупереч всім очікуванням, зійшло багато смарагдово-зелених паростків трави. І навіть на декількох незасіяних ділянках проступила зелень. Молодий чернець від радості без кінця плескав у долоні. Наставник кивнув головою і сказав: “Слідуй радості!”