З нагоди 350-річного ювілею міста Івано-Франківська компанія мобільного зв’язку “Київстар” подарувала двоколірну підсвітку для міської ратуші.

Напередодні святкування 350-ї річниці міста Івано-Франківська найвідоміша міська споруда, окраса франківського середмістя, єдина у світі ратуша із позолоченим куполом набула додаткового шарму. Відтепер фасад цієї будівлі, яка уже стала невід’ємним атрибутом та символом міста Івано-Франківська, у вечірню пору підсвічується двома кольорами – золотисто-жовтим та темно-синім. Такий подарунок з нагоди ювілею міста зробила мешканцям та гостям Івано-Франківська “зіркова” компанія – “Київстар”.

“Ми довго розмірковували над тим, який подарунок зробити Івано-Франківську та івано-франківцям з нагоди ювілею міста, і врешті-решт обрали варіант із підсвіткою ратуші, – розповів репортерові “ГК” менеджер зі зв’язків з громадськістю Львівської філії ПрАТ «Київстар» Віктор Гальчинський. – Так історично склалося, що всі великі міста мають власні символи: для Парижа – це Ейфелева вежа, для Москви – Кремль, а для Івано-Франківська – це, безумовно, міська ратуша. І хоча зараз ця будівля не використовується для засідань магістрату, тобто міської ради, а служить приміщенням музею, однак саме ратуша досі залишається “серцем міста” – улюбленим місцем для прогулянок, романтичних побачень та ділових зустрічей. До речі, івано-франківська ратуша нещодавно була визнана однією з найкращих на Західній Україні, потрапивши у рейтинг ТОП-5, який проводився в рамках проекту “Поділіться любов’ю до України”.

Ратуша №4

Треба сказати, що будівля івано-франківської ратуші неодноразово змінювала свій зовнішній вигляд. Через чотири роки після заснування міста Станиславова (тепер – Івано-Франківськ) воєводою Андрієм Потоцьким, у 1666 році, на ринковій площі стояла тимчасова дерев’яна споруда ратуші, зображень, описів та малюнків якої до наших днів не збереглося. А в 1672 році німецький мандрівник Ульріх фон Вердум у своєму щоденнику описав цю будівлю як побудовану “у вигляді башти з різними заглибленнями”, і була вона “почасти мурована, почасти з каменю”.

Окрім приміщень для суду і органів міського самоврядування, в міській ратуші був розташований спостережний пункт військової залоги Станиславівської фортеці. Саме звідси оборонці Станиславова вели спостереження за переміщеннями турецьких і татарських загонів Ібрагіма-паші, прозваного Шайтаном, який у 1667 році під час турецько-польської війни взяв в облогу місто, але так і не зміг його захопити. Затримавши нападників під стінами міста, станиславівці дозволили польським військам зібратися біля Журавно і перемогти армію Ібрагіма-паші. У зв’язку з тим, що місто під час обстрілів турецької артилерії зазнало чималих руйнувань та враховуючи героїзм, виявлений городянами під час облоги, у 1677 році Варшавський сейм звільнив мешканців міста від сплати податків.

Невдовзі після турецької облоги будівлю ратуші було розібрано, бо її конструкція була ненадійною і не вражала міцністю. За історичними свідоцтвами, новий власник Станиславова, син засновника міста Йосип Потоцький замовив будівництво нової ратуші французькому архітектору Карлу Беноа. За взірець цей зодчий обрав будівлю Гусятинської ратуші, але станиславівську він зробив набагато вищою.

Збудована у 1695 році нова ратуша мала дев’ять поверхів і була найвищою будівлею в місті. Вона була хрестоподібною в плані, рамена цього архітектурного хреста виходили чотирма кінцями до кутів ринкової площі і чотирьох сторін світу. На рівні п’ятого поверху в ратуші був умонтований годинник з чотирма циферблатами. Кожні чверть години дзиґарі відбивали час за допомогою дзвонів, почеплених в куполі. Довкола вежі йшла галерея, на якій чатували дозорці. При виявленні пожежі чи наближені ворожої армії ці спостерігачі сурмили в свої труби і попереджали мешканців міста про небезпеку. Вежа ратуші була увінчана куполом, на якому була встановлена фігурка архангела Михаїла, який перемагав сатану у вигляді змія. У 1825 році, коли залізного архангела знесло буревієм, на його місце австрійська влада наказала встановити двоголового імперського орла.

Потрапити у магістрат, в якому засідали виборний війт, його заступник-бургомістр, лавники та радники, можна було через одну-єдину залізну браму, прикрашену гербом родини Потоцьких. Розташований цей вхід був із західного крила ратуші. Вибори до міського магістрату відбувалися на новий рік в обов’язковій присутності намісника та замкових економів, які активно втручалися у виборчий процес. Також у ратуші засідали так звані люнарі – тогочасна “бюджетна комісія”, яка відала прибутками та видатками міста.

Під самою галереєю з південної сторони ратуші у той час була встановлена вирізана з бляхи фігура єврея, який тримав у руках хлібину з написом “один грош”. Це був, мабуть, перший рекламний щит у місті, покликаний заманювати покупців дешевою ціною на хліб на ринок у Станиславові. Торгівля тоді відбувалася на ринковій площі навколо ратуші два рази на тиждень, а особливо жвавою та багатолюдною була під час трьох щорічних ярмарків, які проходили 7 травня (у переддень святого Станіслава – патрона міста), а також 8 вересня та 28 листопада. Тривали ярмарки чотири тижні, а про їхній початок сповіщав ратушний дзвін. Зрештою, в будівлі самої ратуші також торгували. Окрім приміщень для суду та магістрату, тут були розташовані невеликі крамнички – загалом 27 закладів торгівлі (за переписом 1720 року).

Підвальні приміщення ратуші, які мали сполучення підземними ходами із фортечними укріпленнями, використовувалися як в’язниця для опришків та небезпечних кримінальних злочинців. Зокрема, відомо про суд над Василем Баюраком, соратником Олекси Довбуша, який відбувався у станиславівській ратуші у 1754 році. Опришка було засуджено до четвертування, а сама страта відбулася на лобному місці перед ратушею.

Ратуша Карла Беноа простояла цілих 173 роки і загинула у вогні так званої “мармулядової” пожежі – 28 вересня 1868 року. Тоді через необачність ґаздині, яка варила у своєму дворі сливове повидло на відкритому вогні, та через пориви сильного вітру згоріло 230 будинків у середмісті. Від ратуші залишився тільки металевий “кістяк”. Відбудова ратуші розпочалася через два роки, коли було закладено наріжний камінь нової споруди, архітекторами якої були Атанасій Пшибиловський та Філіп Покутинський. У фундамент було врочисто закладено капсулу з написаною на пергаменті короткою історією ратуші.

Відбудована ратуша значно змінилася зовні. Тепер це був великий двоповерховий будинок з високою вежею. Основу вежі до рівня п’ятого поверху облицювали білим мармуром. На третьому поверсі з’явилися нові прибудови, над ними – оглядова галерея та дзиґарі. Архітектурний ансамбль завершував видовжений напівсферичний купол. Прикрасою ратуші у той час став зал засідань магістрату, оздоблений написами про основні події історії Станиславова.

Оскільки ратуша залишалася найвищою будівлею міста, під час Першої світової війни вона служила орієнтиром для обстрілу Станиславова російською артилерією. Не дивно, що після 1918 року велична колись споруда лежала в руїнах. Тільки через 10 років ратушу знову почали відбудовувати – у тих архітектурних формах, які тепер відомі усім мешканцям та гостям міста.

Інженер Станіслав Треля, створюючи свій архітектурний шедевр, обрав популярний у тридцяті роки минулого століття модерний стиль, залишивши при цьому давню хрестоподібну основу ратуші. У 1935 році будівництво було завершене і з’явилися знайомі тепер обриси будівлі – з перетину хреста виростає висока вежа, яка завершується куполом у вигляді військового шолома. На всіх кутах четвертого поверху спершу були встановлені бронзові фігури польських орлів, які в 1957 році, за радянської влади, були замінені на абстрактні архітектурні прикраси. Донедавна ратуша була оштукатурена в жовтий колір. Але під час грандіозної реконструкції, яка відбувалася в Івано-Франківську в 1999-2000 роках, колір її стін змінили на бежевий, а купол вкрили позолотою.

“Гори, гори ясно!”

День 3 травня 2012 року став черговою віхою в історії франківської (станиславівської) ратуші. Символ міста відтепер отримав додаткову оздобу – двоколірну підсвітку, яку подарувала місту-ювіляру компанія “Київстар”.

Того вечора балкон ратуші на короткий час перетворився на святкову сцену – молоді місцеві виконавці розважали городян, які зібралися на площі в очікуванні святкової ілюмінації, піснями про рідне місто. Перед урочистим моментом запалення вогнів до присутніх на святі звернулися міський голова Віктор Анушкевичус, голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк та начальник івано-франківського відділення “Київстар” Мирослав Блащук.

Франківський мер прилюдно подякував «оператору №1 в Україні «Київстару» за прекрасний подарунок до Дня міста» і закликав місцевих бізнесменів «брати приклад із соціально-відповідальної компанії, яка не лише надає якісні телекомунікаційні послуги на всій території свого покриття, а й долучається до творення добрих справ на спільне благо громади».

“Сьогодні втілиться мрія не тільки моя, але й усіх мешканців івано-франківська – підсвітити нашу чудову ратушу, єдину в світі цивільну споруду, яка має позолочений купол, – відзначив Віктор Анушкевичус. – Я вірю, що так само всі наші мрії, які ми з вами задумали, обов’язково збудуться, адже заради цього ми живемо і творимо”.

До речі, як стало відомо зі слів представника компанії “Київстар” Віктора Гальчинського, для освітлення фасаду ратуші у вечірній час було використане якісне австрійське обладнання. А кольори, якими відтепер світиться знаменита споруда, особисто затверджував міський голова Віктор Анушкевичус.

Губернатор Прикарпаття Михайло Вишиванюк у своїй промові привітав співпрацю міської влади і приватної структури – компанії “Київстар”, яка, за його словами, “зробила надзвичайно гарний подарунок місту Івано-Франківську”.

“Це має стати прикладом для інших бізнесових структур, які могли б так само, як “Київстар”, показати свою любов до України, до рідного міста не на мітингу, не в себе в кишені, а такою доброю справою, – відзначив згодом у коментарях для журналістів прикарпатський губернатор. – Якщо у 2012 році з нагоди 350-річного ювілею в місті Івано-Франківську буде зроблено 350 таких добрих справ, тоді наше місто стане ще кращим і по праву займатиме позицію одного з кращих міст Європи”.

Експромтом, під час урочистого запалення вогнів на міській ратуші міський голова Віктор Анушкевичус та голова ОДА Михайло Вишиванюк оголосили про конкурс на 350 добрих справ для Івано-Франківська. “Розуміючи важливість соціальної складової бізнесу, який так яскраво продемонстрував сьогодні “Київстар”, місцеві бізнесмени могли б підтримати таке починання, – зауважив міський голова. – У центральній частині міста є достатньо пам’яток архітектури, які варті того, щоб їх підсвітити. Якщо кожен зробить подарунок такого штибу, за рік ми не впізнаємо свого міста”.

У відповідь начальник івано-франківського відділення компанії «Київстар» Мирослав Блащук подякував мешканцям міста, міській та обласні владі за можливість поділитися любов’ю до рідного міста і зробити йому такий яскравий, в усіх значеннях цього слова, подарунок. «Я впевнений, що підсвітка підкреслить найкращі риси цієї прекрасної архітектурної пам’ятки і відтепер головний символ нашого 350-річного міста можна буде побачити з різних куточків Івано-Франківська”, – зазначив він.

…Уже після того, як відлунали усі святкові пісні й промови, а ратуша огорнулася темно-синім та золотавим світлом, на ринковій площі довго було людно. Ратушу оглядаючи обходили довкола, фотографували з усіх можливих ракурсів, фільмували на мобільний або просто стояли, ніби зачаровані, милуючись та звикаючи до її оновленого вигляду. Того вечора вона вперше була такою красивою, як ніколи за всі неповні 350 років свого існування.

Богдан СКАВРОН