Чистота рядів – це механізм недопущення в команду опозиції недостойних людей. Для цього у керівників партій, які входять у єдиний список, має бути право вето на будь-якого кандидата, запропонованого колегами. У процесі об’єднання важливо знову не потонути у вирі компромісів. Слід відійти від практики, коли до списку заради фінансування, за принципом особистої відданості вождю або за якісь минулі заслуги запрошуються люди, які в принципі не повинні бути народними депутатами. Інакше нічого не зміниться ні в парламенті, ні в Україні.

Незважаючи на початкове неприйняття такого принципу колегами, вже зараз право вето зафіксовано партіями-учасницями комітету, які мають намір йти в загальному списку.

Неправильно, коли прийняті в стані опозиції рішення порушуються. Три місяці тому опозиція на всю країну урочисто заявила про об’єднання, пообіцявши народу одного кандидата на кожен округ. Ця обіцянка була порушена, і не тільки на недавніх виборах мера Обухова. Радіти тут нема чому, можна лише шкодувати, тому що перемогла влада.

Висунення кандидатів в округах повинно бути не тільки прозорим і продуманим. Воно повинно бути своєчасним. У кожному окрузі потрібно злагоджено зареєструвати кілька кандидатів від опозиційних партій. Протягом двох місяців нехай вони проводять активну агітаційну роботу. За місяць до виборів оцінюємо, хто з кандидатів має великі шанси перемогти – його прізвище і буде в бюлетені. Одне! Решта знімають свої кандидатури на його користь.

Ризик є. Безпомилкових і гарантовано правильних підходів не існує. Я пропоную той, який мені здається оптимальним у даній ситуації. Якщо хтось запропонує більш переконливий варіант, я його прийму.

Стосовно агітації, можна агітувати за себе, не чіпаючи інших. Коли в 2009 році я проводив президентську кампанію, то представляв свою програму і найменше говорив про інших кандидатів. І врахуйте, надлишку кандидатів у нас не буде. У багатьох округах проблемою буде не як скоординувати дії п’яти-семи сильних кандидатів, а де знайти одного-двох виразних, які мають хороші стартові можливості, авторитет і, найголовніше, сміливість заявити про свою опозиційність. В умовах, коли влада йде бульдозером на суспільство, працює репресивний апарат, знайдеться не так багато людей, здатних на геройство.

Варіант балотування в одномандатному окрузі Києва за місцем проживання або на батьківщині, у Черкаській області, я виключаю. Переді мною не стоїть проблема працевлаштування. Лідер партії повинен вести партійців на вибори, а не ховатися в окрузі і перемагати наодинці. Парламент – не самоціль. Хочу, щоб туди пройшли гриценки – люди, які чітко заявляють про свою позицію, які робили те, що обіцяли, які мають знання і досвід…

Залишаються три варіанти: об’єднання з партією “УДАР”, самостійний похід на вибори або участь в загальному списку опозиції. Найменш імовірним сьогодні бачиться об’єднання з партією Віталія Кличка. Два варіанти нами розглядаються, і вибір буде залежати від дотримання колегами по опозиції тих принципів, про які ми говорили раніше.

Пропозиція про об’єднання надійшла від Кличка 29 жовтня минулого року. Ми обговорили з Віталієм принципи, умови об’єднання і наступного дня, 30 жовтня, дійшли згоди – об’єднуємося, причому робимо це швидко. Через п’ять днів, 4 листопада, «Громадянська позиція» на засіданні політради ухвалила всі необхідні рішення, одностайно. Кличко вам це підтвердить. А далі? Домовленості порушив Віталій – і по суті, і за часом прийняття рішень. Він раптом почав сумніватися, довго думав, радився з політологами, соціологами, зважував відсотки, порівнював рейтинги… Підсумок? Переговори згорнуті, контактів практично немає. Як і ви, я тепер читаю в пресі заяви про намір йти на вибори самостійно, про те, що в кінці квітня “УДАР” представить виборчу програму, що у них вже є 70 потужних мажоритарників, здатних виграти вибори. Сумніваюся… Але, зрештою, це право Кличка – йти самостійно, і я бажаю йому успіху.

Крім громадянина планети, героя-чемпіона Віталія Кличка, партія повинна пред’явити на виборах високий професійний рівень, позитивний досвід, розуміння проблем та шляхів їх вирішення.

Я вважаю, що Віталій, який має в Києві найвищий рейтинг, вже не може, не повинен тримати паузу. Пора чітко і недвозначно заявити про свої плани, без жодних застережень, щодо повноважень мера або про дату виборів. Потрібна визначеність, тому що Київ – важливий плацдарм для загальної перемоги опозиції в країні. Ми його підтримаємо. Одна лише умова: нехай назве прізвища чотирьох-п’яти людей, ключових членів команди, які прийдуть разом з ним управляти Києвом.

Одному Віталію, тим більше без досвіду керівної роботи, навести порядок в столиці неможливо. Київ – це три мільйони людей, величезний бюджет, великі проблеми, колосальні спокуси. Тому київська команда Кличка має бути переконливою, здатною відповідально працювати з першого ж дня. Не хотілося б помилитися – знову побачити в Києві молоду команду в стилі Довгого-Черновецького.

Втім, проблема комунікацій навіть не в самому Кличку, а в тому, що багато людей у його оточенні перебувають у стані невиправданої ейфорії. Вони впевнені, що вже перемогли скрізь. Іноді мені здається, що люди в команді Кличка на рингу махають рушником у бік до нього, а в політиці – від нього…

Анатолій Гриценко,
голова партії «Громадянська позиція»