Цю жартівливу приказку італійці використовують, коли отримують значно більше, ніж вони бажали. Минулого року, коли до Івано-Франківського катедрального собору Святого Воскресіння привезли мощі святого Антонія Падевського, ніхто й не сподівався, що частинка цих мощей залишиться в катедрі назавжди. Святий Антоній Падевський (Падуанський) – один з найулюбленіших і найшанованіших святих у світі, тож для франківських вірян це справжнє чудо, справді надто багато милості, що мощі святого з часу Великодня виставлені у катедрі для вільного доступу.

Колись церкви намагалися будувати на місці, де був похований хтось зі святих, розповідає адміністратор парафії Архикатедрального собору Юрій Новицький. Іменем цього святого й називали храм. Фактично, церкви поставали на кістках святих, звідси пішла назва “костьол”. В сучасному світі ця традиція трансформувалася, й зараз для церкви велика ласка – мати мощі святих. У катедрі сьогодні зберігаються мощі апостола Петра, отця Піо та блаженної Терези із Калькутти та Святого Антонія Падевського. Крім того, у бічних престолах зберігаються мощі Омеляна Ковча, а також Івана Слезюка та Симона Лукача, яких проголосив блаженними папа Іван Павло ІІ під час свого візиту в Україну у 2001 році.

Мощі отця Піо – а це хустинка з його кров’ю, бо, як відомо, отець Піо був стигматиком і мав рани, що постійно кровоточили в тих місцях, що й в Ісуса Христа, – вже півроку подорожують церквами Львова. Позичати мощі в інших церков є поширеною практикою. Так, до катедри вже не раз привозили для вшанування мощі Святого Шарбеля та копію Туринської плащаниці. Мощі апостола Петра – це унікальна річ для Івано-Франківська. Могилу апостола Петра відносно нещодавно віднайшли в Соборі Петра у Римі під час археологічних розкопок. “Це велике щастя, що ми маємо ці мощі. В Україні, за нашою інформацією, їх не має жодна церква”, – каже отець Юрій Новицький. Після ремонту катедри мощі отця Піо, апостола Петра і Терези з Калькутти планують виставляти у вільному доступі.

У листопаді минулого року в рамках туру церквами Західної України до Івано-Франківська привозили мощі Святого Антонія Падевського. Це частинка м’язу святого, яка залишається нетлінною вже понад 700 років. У супроводі отця Енцо Пояна та капелана для українців у місті Падуя отця Андрія Твердохліба мощі привезли з Папської Базиліки міста Падова (Падуя), Італія. “Про те, щоб ці мощі привезли в Україну, потурбувався сам Антоній, – розповідає Андрій Твердохліб. Ректор Базиліки святого Антонія у Падуї отець Енцо Пояна щороку приймає прощу українців з цілої Північної Італії. Цього року було півтори тисячі людей, минулого року – майже дві тисячі. І ректор бачить, що є така велика набожність українців до святого Антонія, тому захотів привезти ці мощі в Україну.

Черги фраківчан, охочих помолитися перед мощами, минулого року тягнулися від престолу катедри аж надвір. “Мощі перебували у нас всього три дні, розповідає Юрій Новицький. Священики, які їх привезли, вирішили подарувати катедрі часточку цих мощів і сертифікат, який підтверджує їхню правдивість”. Якщо Святий Антоній захотів, щоб його мощі приїхали в Україну, то, можливо, це саме він зробив такий щедрий дарунок франківчанам, оселившись у катедральному соборі?

Святого Антонія у Станиславові завжди вирізняли з-поміж інших святих. Сто років тому в Галичині панував незбагнений культ Антонія Падевського. Набожність до цього святого була надзвичайно популярна, але чому галичани так любили Святого Антонія, не може пояснити ніхто, як і той факт, що його зображення в першу ж секунду споглядання викликає зворушливу прихильність і симпатію. Юрій Новицький каже, що люди й досі приносять показати йому старезні, ще австрійські та польські, образочки з ликом Антонія Падевського.

Як і кожен святий, Антоній має свою улюблену справу. До нього моляться, коли щось пропаде. Святого Антонія можна просити віднайти загублену річ або повернути втрачений авторитет, повагу та навіть любов. Усі, хто щось загубив і помолився до Святого Антонія, неодмінно знаходять втрачене. Це підтверджує навіть Юрій Новицький: “В нас був злодій у катедрі, який вкрав одну річ. Ми цілий тиждень молилися в катедрі до Святого Антонія, а через тиждень його зловила міліція і нам повернули вкрадене”. Але спеціалізація цього святого насправді набагато ширша. Він є також покровителем убогих і допомагає налагоджувати різні сімейні справи. За словами Юрія Новицького, до Антонія Падевського можна молитися в будь-якому наміренні, але не варто забувати, що кінцева інстанція – це Господь Бог. “Святі є лише особливими посередниками між нами й Богом. Вони передають йому наші прохання і просять Бога, щоб здійснив їх”. Але щоб прохання виконалося, застерігає отець, воно мусить бути в межах розумного: безглуздих і злих за своєю суттю прохань Бог не виконує.

Ким насправді був цей святий, якого так шанували в Галичині й молитву до якого про віднайдення загубленого знали напам’ять усі наші бабці? Церква назвала його “Євангельським доктором” за талановиті проповіді, а вірні в цілому світі полюбили цього святого за численні чуда. Коли у 1232 році, всього за рік після смерті Антонія, Папа Григорій ІХ проголосив його святим, кардинали, єпископи, священики і звичайні вірні були зворушені і трохи шоковані, слухаючи довгий список чудес, який представили для канонізації. Згодом дві спеціально призначені комісії за участю професорів Падуанського університету підтвердили документально кожне з перелічених чудес.

Святий Антоній Падевський (15 серпня 1195 – 13 червня 1231) при народженні отримав ім’я Фердинанд, але згодом вступив в орден францисканців і взяв собі духовне ім’я Антоній. Він народився у Лісабоні, Португалія, а з Падуєю його пов’язували лише кілька останніх років життя, де він займався проповідництвом. Слава проповідника прийшла до Антонія цілком випадково. Він вступив до ордену францисканців, щиро захопившись їхньою євангельською чистотою та суворою убогістю, але виявився єдиним серед малоосвічених францисканців, хто вивчав Богослов’я і був дипломованим священиком. Одного дня в італійській парохії Романьї, де Антоній жив у скиті, не виявилося на місці проповідника. Провінційний священик попросив Антонія говорити те, на що його надихав Бог. Так Антоній вперше зарекомендував себе перед слухачами як геніальний вчитель. Після цього Антонія став роз’їзним проповідником і навчав богослов’ю братів-францисканців, а згодом заснував першу теологічну францисканську школу. Франциск Асизький тішився, що Антоній зумів так вдало поєднати науку зі святістю.

Святий Антоній став першим святим, який перед Великодніми святами започаткував для вірних щоденні проповіді зі сповідями. Це сталося в Падуї. Вже після перших проповідей святому довелося перебратися з церкви на площу, адже послухати його науку збиралося майже тридцять тисяч слухачів. Місця на площі займали рано-вранці, торговці на час проповідей навіть зачиняли свої крамниці. Під час цих проповідей і сповідей постійно відбувалися чудеса навернення і зцілення. Через це новаторство проповідей під час Великого Посту Антонія називали “Сонцем Падуї”.

Одне з найвідоміших чудес Святого Антонія сталося якраз під час проповідей в італійському містечку Ріміні. Там зібралася велика кількість єретиків, які постійно сперечалися з Антонієм про віру Христову і були настільки озлоблені, що навіть не бажали слухати його. Одного дня він пішов до моря і, стоячи на березі, між морем і річкою, почав говорити рибам: “Слухайте Слово Боже, ви, риби морські і річкові, раз єретики уникають слухати Його”. Щойно він це промовив, як до берега підплила величезна кількість риб різної величини, такого скупчення риби коло тих берегів ніхто раніше не бачив. Усі риби тримали голови над водою, вистроївшись так, що найбільші риби були біля самого берега. Завмерлі у тиші, всі риби уважно дивились на святого Антонія, який продовжував проповідь. На це диво збіглися жителі міста, серед яких були й згадані єретики. Побачивши, настільки явне диво, вони кинулися до ніг Антонія і дослухали його проповідь.

Інше відоме диво Антонія називають “чудом про вола”. Сталося це також в Ріміні, який був центром єресі в Італії. Один єретик знущався з проповіді Антонія про Євхаристію, заперечуючи реальне існування Христа і обов’язок християнина благоговіти перед ним. Антоній відказав, що якщо Богові буде завгодно, то навіть мул цього єретика буде благоговіти перед Святим Причастям. Єретик відповів, що якщо мула три дні не годувати, а потім поставити перед ним кошик з вівсом і облатку, і мул відмовиться від сіна, щоб преклонити коліна перед Євхаристією, то він в це повірить. Антоній прийняв виклик. Мула три дні не годували й потім привели на площу. Коли єретик підійшов до тварини з кошиком сіна, а Антоній з Євхаристією, численний натовп побачив, як мул відвернувся від кошика і повернувся до Євхаристії, вставши перед нею на коліна. На цій площі, названій площею Мула, була споруджена колона на згадку про цю подію, а сьогодні збудований на її місці храм.

Святого Антонія з Падуї найчастіше зображають з маленьким хлопчиком на руках. Це зображення з’явилося після того, як одного дня святого побачили на колінах у його келії, а на відкритій книзі, що лежала перед ним, стояло дитя, яке пестило і обіймало його, а зворушений Антоній притискав його до грудей, пише Антоніо Сікарі у “Портретах Святих”. Згодом, оповідаючи про Різдво, святий пише у своїх “Повчаннях”: “Серед багатьох причин, з яких Бог зволив з’явитися до нас у вигляді дитини, я вибираю таку. Якщо ти образиш дитину, якщо дозволиш собі повестися з нею грубо або навіть поб’єш її, але потім подаруєш якусь квітку або щось красиве, вона забуде все і побіжить обійняти тебе. І також якщо ти, зробивши смертний гріх, образиш Ісуса, якою б страшною не була ця образа, досить піднести йому квітку розкаяння, троянду сповіді, окроплену сльозами, щоб він зараз же забув образу, пробачив тобі провину і прийшов обійняти й поцілувати тебе”.

Наталка ГОЛОМІДОВА