Днями
ТЕЛЕФОН
Знайомий розповів. Ранок. Сиджу на горщику, в руках недавно куплений телефон Samsung. Так би мовити, вивчаю функціонал телефону. Несподівано для себе знаходжу функцію “Екстрені повідомлення”. Ну, думаю, треба випробувати, що за тема. Читаю хелп до функції: “Якщо ви потрапили в екстрену ситуацію, натисніть бічну клавішу 4 рази. Екстрене повідомлення буде автоматично відправлено заданим одержувачам…” Заходжу в настройки, ставлю одержувачем номер дружини, зберігаю, чотири рази кнопка – є! Чую, в залі телефон дружини мелодійно запищав – працює! Ну, думаю, здорово, прикольна функція. А що за текст відправляється? Заходжу в настройки, читаю: “Я в біді! Мені потрібна допомога!” І тут на мій телефон від дружини приходить у відповідь есемеска: “Папір в туалеті є…”

Якось
МОРГ
Студенти-медики проходили літню практику в морзі. Ну а оскільки вдень там практикуватися рішуче неможливо – клієнти прибувають, суєта, практичні заняття проходили вночі. Простирчавши в будинку забуття до опівночі, хлоп’ята засумували і вирішили запросити дівчат. Швиденько намутивши телефони дівчат з паралельного потоку, хлопці зганяли за горілкою-пивом і почали чекати. Але чекати спокійно майбутнім костоправам було лінь, і дозріли приколи: шість трупів було вилучено з боксів і виставлено уздовж стіни методом “притулити, може, не впадуть”.
Модельний ряд жмуриків в трусах і з бірками на великих пальцях ніг був поповнений одним з хлопців, який теж роздягнувся до трусів і добровільно начепив на палець бірку з номерком. Світло вимкнулось, і жартівники зачаїлися…
Нарешті самки з’явилися в морг. Першою реакцією була легка паніка від темноти, потім – на тіла , які стояли під стіною. У хлопців знайшлося більш-менш зрозуміле пояснення типу “так треба”, і дівчата заспокоїлися. Всі перезнайомилися, випили за зустріч, за вечір, за морг, за навчання…
Коротше, атмосфера панувала підпита і взагалі позитивна, обломлювався той, що стояв під стіною. І природно, на пропозицію хлопців показати прикол, дівчата відповіли бурхливою згодою. Картина маслом по сиру – один з жартівників стає перед стійкими бездиханними солдатиками і гучно кричить на весь морг:
– Рота! На перший-другий розрахуйся!
Той, що був живий, робить ніяковий крок вперед і вимовляє сакраментальне:
– ПЕРШИЙ!
Підсумок: у двох дівчат непритомність, в однієї защемило щелепу – вправляли вже справжні лікарі. В останніх паніка і бажання змінити спіднє. Одне погано – жартівників з ганьбою відрахували…

Колись
ФІЗИКА
Кажуть, що цей випадок відбувся на фізичному факультеті в одному з інститутів. Йшла звичайна лекція з фізики або математики, звичайний професор, змалювавши всю дошку формулами, нарешті ввів нову величину – число ПІ з хвилястою лінією зверху. Потім обернувся до аудиторії і гучно заявив: “А цю величину ми назвемо «ПІ З ДУЖКОЮ»!”.
В аудиторії п’ять хвилин просто істеричного реготу, професор, дивлячись на студентів нерозуміючими, наївними очима поверх окулярів, вимовляє фінальну фразу:
“Ну добре, не хочете «пі з дужкою», назвемо тоді «ПІ З ДАЧОЮ»!”.

І взагалі…
Повернувшись із поїздки, Майстер розповів про історію, що відбулася з ним, яка, як він вважав, могла б стати метафорою самого життя. Під час короткої зупинки він попрямував у затишне кафе. У меню були апетитні супи, гострі приправи та інші принадні блюда. Майстер замовив суп.
– Ви з цього поїзда? – чемно запитала поважного вигляду офіціантка.
Майстер кивнув.
– Тоді супу немає.
– А розпарений рис з соусом керрі? – запитав здивований Майстер.
– Ні, якщо ви з цього поїзда. Можете замовити тільки сендвічі. На приготування страв я витратила цілий ранок, а у вас залишилося не більше десяти хвилин на те, щоб поїсти. Я не можу дозволити вам їсти страву, оцінити смак якої ви не зможете через брак часу.