“Les Stens” – Івано-Франківська денс-панк-диско-рок-команда з чотирьох учасників, створена ще у 2008. У 2009 склад майже повністю змінився – і так почалась теперішня “Les Stens”, яка стрімко набирає популярності. Тепер це: V ladique (гітара/вокал), Юра (бас/бек-вокал), Frost (ефектолог) та Serj (барабани). У 2010 вийшов дебютний сингл “Acid”. У 2011 – другий сингл “Weekend”, а 23 березня 2012 – дебютний ЕР та відео під назвою “Frankivs’k Goes Electro!” Сингли та ЕР (міні-альбом) записувались на місцевій студії – “Frost Magnetic Records”. Робота над відео велася за участю “Salut Studio” та друзів групи. Зараз “Les Stens” готуються до нових релізів. «Галицький кореспондент» зустрівся з вокалістом групи: знайомтесь – Влад Марцинковський, він же Vladique.

– От і з’явилась в Івано-Франківську ще одна група з актуальним звуком і підходами до музики. Де ж ви раніше ховались?

Ми з 2008 існуємо, ховатися навіть не намагались, проте нещодавно у нас з’явилось дебютне відео і ЕР, завдяки чому більше народу дізналося про наше існування.

– А як так сталось, що “Les Stens” тільки зараз вистрілили?

Сьогодні з тією кількістю груп, яка є в Україні і, зокрема, у Франківську, вистрелити можна тільки якісними релізами. Ми досить довго готували ЕР. З відео вийшло взагалі дивно: хотіли відзняти репетиційне промо, але в процесі роботи над відео все пішло зовсім не так, як планувалось… Дякувати екс-«Фліту» Міші Копієвському і “Salut Studio”. Отримали навіть більше, ніж очікувалось.

– Зважаючи на назву, у вас є певні амбіції виходу на міжнародну аудиторію?

Амбіцій таких, насправді, не було. Назва трансформувалась у те, що є зараз, через наші пориви спростити для люду навігацію. Спочатку писались українською, але на заморських ресурсах кирилиця не в топах, тому почали писати на інгліші. Артикль додали нещодавно, бо у пошуку плутались з однойменними росіянами, американцями та іншими. Щодо міжнародної аудиторії, слухали нас знавці незалежної музики і порекомендували перекласти “Frankivs`k Goes Electro” англійською, що ми невдовзі плануємо зробити.

– Як би ти переклав це ваше мотто для тих, хто читає газету, адже електро – це більше, ніж просто стиль?

Це щось у перекладі з “нашого” було б схоже на “Франківськ рокс”, себто Франківськ рулить, але в контексті – це було наше фантазійне припущення. Тобто що місто завжди в тренді і миттєво реагує на зміни того “часового селектора”.

– От наче Франківськ і в тренді, а по-справжньому актуальної музики, як на мене, не вистачає. Що скажеш про франківську сцену?

Щодо актуальної музики, таке враження, що на якомусь моменті Івано-Франківськ застряг. Бракує свіжості. Можливо, такі команди ще ховаються десь і з часом себе покажуть. Ті, хто зараз є на франківській сцені і є там не перший рік, гадаю, перебувають поза таким терміном, як “актуальність”, і вже мають свою нішу. Можна говорити не тільки про наше місто. Вся Україна ігнорить актуальну музику, що, безумовно, є прикрим фактом. Тільки за допомогою всесвітньої мережі ще можна донести свій продукт до кінцевого глядача, що теж стає дедалі важче.

– З чим це пов’язано, на твою думку?

В Інтернеті ще не так давно було важко віднайти релізи маловідомих, наприклад, британських команд, щоб хоча б послухати. Тепер навпаки, важко з того потоку відфільтрувати щось путнє. Якщо немає вільного часу, щоб “прополоти” ті тонни музичної інформації, доводиться довірятись авторитетним виданням або думці високоповажних музикознавців, щоб мати завжди щось свіже на столі.

– Як думаєте себе просувати? Поки що перші ходи – видання EP, відео на пісню, яка має потенцію стати хітом, – добрі, але що далі?

Далі буде новий сингл, за яким вийде друга ЕР. Ще плануємо відзняти хоча б одне відео і готувати лонгплей, тобто повноформатний альбом, до релізу.

– Стосовно стратегій: ви взагалі для чого взяли інструменти в руки – заробіток, слава, самовираження? Що вас мотивує?

Інструменти до рук ми взяли ще дуже давно. Кожен з нас. Стратегії змінювались з плином часу. І мотивували спочатку одні речі, а потім зовсім інші. Щодо заробітку, то у цій сфері він якщо й можливий, то дуже мізерний. Заробити команди, схожі до нас, можуть тільки на концертах, і тут говорити про якусь стабільність не доводиться. З таким рівнем розвитку ІТ, який є зараз, важко привернути до себе увагу, а тим більше втриматись на рівні, якщо говорити про славу чи популярність. Зараз ми граємо виключно для свого власного задоволення і наших друзів, вже минула та ера тінейджерського максималізму.

– Попри модний звук, стильність, відчуття часу, як не крути, такого продукту у світі дуже багато. То що для вас первинне – унікальність творчого висловлювання чи якість і професійність у тренді?

Так, зараз дуже трендово бути у тренді (посміхається). Ми не ставимо перед собою таких пріоритетів. Просто слідкуємо за світовою інді-сценою, яка вже непомітно перетворилась у поп-сцену, а термін “інді” сам себе вичерпав. Доступ фактично до будь-яких музичних продуктів відкритий, інформації достатньо, залишається тільки справа смаку, а його вже за кеш не придбаєш. Ми не маємо на меті досягти світового рівня, акцент робимо на Україну. Це щось схоже на проекцію закордонного стафу у нашу площину. Українська інді-сцена здебільшого англо-російськомовна, тому українська мова в такій музиці, хоча й з англійськими приправами, у чомусь унікальна.

– Наскільки, на твою думку, група в азарті? От не буде концертів місяць, два, півроку, і що? Ви, до речі, чим, попри музику, займаєтесь?

Азарт – нестабільна річ. Не завжди все на одному рівні, але він не зникає. Якщо немає концертів, ми працюємо над новим матеріалом або над його записом. Плануємо тільки найближче майбутнє – це запис альбому, все, що далі, як у стратегічній грі, під чорною завісою. Щодо немузичного життя, я працюю на один з європейських брендів побутової техніки. Фрост, крім того, що зайнятий у «Пан Пупці», має “Frost Magnetic Records”, студію, на якій ми і ще багато українських гуртів записуються. Серж грає ще у «Ivory Street» та «Один».

– Ти згадував про заморські ресурси. Ви розсилаєте музику по світу? Є якась реакція? Що чи хто вас надихає?

Йшлося про знайомого швейцарського активіста, який слухає тонни музики щодня і грамотно фільтрує різний музичний мотлох, а потім розшарює відібране через Facebook, Youtube та Soundcloud. За смаками ми дуже близькі, і послідовників у нього вистачає. Ми надіслали відео та ЕР, які він досить високо оцінив і запостив на своєму ресурсі. Так само і з російськими друзями. Ще й Міша Копієвський із “Salut Studio”, що знімала нам відео, допоміг розкидати то по світу. На Youtube у нас понад 1800 переглядів, а для нас це не так вже й мало. Якщо говорити про натхнення, надихає саме музика або якась інформація з її історії та всього, що з нею пов’язане. Приходить воно інколи у найбільш непередбачувані моменти у найнеочікуваніших місцях.

– Склалась ситуація, що для того, щоб відбутись у так званому укршоубізнесі, молоді групи переїжджають до Києва. У вас не виникало такої думки?

До Києва перебиратись ми точно не плануємо. У нас є все необхідне тут, і розлучатись з рідним містом не бачимо сенсу. Щось надзвичайне має статись, щоб ми переглянули своє рішення, бо хоч група «Les Stens» і відносно молода, проте самі ми вже досить зрілі, а дехто ще й одружений, і в тегах наших завжди залишатиметься Івано-Франківськ.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ