Як контролюють українське телебачення

Пізно ввечері, 21 травня, в будинку поруч з місцем смерті прем’єра-реформатора Російської імперії Петра Столипіна за печивом та вином зібралися півтора десятки столичних журналістів. Вони відзначали другу річницю журналістського руху «Стоп цензурі». Найбільш жваво обговорювалася ідея зробити для іноземних журналістів екскурсію до Межигір’я.

«Свідомо» порушило питання: а що вдалося і чого не вдалося журналістам, які повстали проти цензури на ТБ, що посилилася після приходу Віктора Януковича до влади? Через старі дружні зв’язки ми походили внутрішніми кухнями двох телеканалів – «1+1» та СТБ. Саме їхні новинарі два роки тому оголосили про спробу влади встановити контроль над теленовинами. Ось до чого той протест призвів.

Де цензура тотальна

Тоді першим голос проти цензури стосувався нового президента Віктора Януковича. Журналіст «1+1» Мирослав Откович описав на «Українській правді», як не пустили до ефіру його сюжет з аналізом, чи порушив президент закон своїм запереченням Голодомору.

Сьогодні журналісти «ТСН» та «Вікон» таких тем вже навіть не пропонують. Вони звикли, що родина Януковича, його знаменитий спосіб життя – це табу. На СТБ ідея показати таке востаннє обговорювалася рік тому. Тоді журналісти «Стоп цензурі» спробували пройти на територію Межигір’я, скориставшись обіцянкою президента показати, як він живе. Але далі паркану нікого не пустили. Глядачі каналу цього не побачили, бо головний редактор «Вікон» Михайло Єрмолаєв на ідею зняти такий сюжет відреагував лаконічно: «Ехать не надо».

Його вже немає на каналі. Прокерувавши репортерами СТБ з весни 2010 до весни 2012, росіянин Єрмолаєв без особливих пояснень був звільнений. Так само, як без пояснень і був призначений. Репортери, які постійно з ним сперечалися на тему, що можна і що не можна знімати, зітхнули з полегшенням. За їхніми розповідями, тепер ніхто не обмежує сюжети про перебування у в’язниці Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Схожа ситуація і на «плюсах». Сюжети про те, як президент отримав Межигір’я, як там оздоблюють зали величезних приміщень, як для нього будується величезний розважальний центр з вертолітним майданчиком на історичних схилах Дніпра, в «ТСН» не знімають. І не пропонують.

«Та ти що?! – трохи здивовано відреагував один з ветеранів каналу. – Всі вже забули, що таке можна знімати».

Натомість у «ТСН» звикли, що будь-який критичний сюжет про владу буде заблокований. В редакції підсумкової програми вже кілька місяців припадає пилом сюжет Станіслава Ясинського про те, що комп’ютерний розподіл справ між суддями – фікція. І навряд чи його колись покажуть – у сюжеті Стас ще в зимовому пальто.

Однак при цьому табу на опозицію на «1+1» теж немає.

Де цензура лояльна

На обох телеканалах без проблем висвітлювали, як європейські лідери один за одним відмовилися їхати на саміт з Віктором Януковичем до Ялти. І про скасування саміту як результат тотального бойкоту новину дали. Так само редактори розписують знімальні групи на судові засідання у справі Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Але «копати», як робляться ці справи, наскільки обґрунтовані ці звинувачення, – це також забута справа на обох телеканалах. І там, і там є класні репортери, але вгризатися в декларації, оборудки та бізнеси топ-посадовців на державному бюджеті їх не пускають.

Таких журналістів не звільняють, не залякують, а просто не затверджують подібні теми. Так, володар найпрестижнішої для телевізійників премії «Телетріумф» Сергій Андрушко був на рік виведений зі складу редакції «Вікон». При цьому йому продовжували платити зарплату і навіть створили для нього спеціальний департамент, який мав виробляти документальні фільми – мрія багатьох телерепортерів. От тільки жоден фільм Сергія в ефір не потрапив. Зараз талановитого журналіста повернули у новини, але знімати сюжети про владу переважно не довіряють.

Як підмітила «Телекритика», яка аналізує, наскільки теленовини відповідають журналістським стандартам, це вже традиція для більшості телеканалів. Про президента та прем’єра центральне телебачення розповідає, як про небіжчиків, – добре або нічого.

Кількість позитивних або нейтральних, без балансу думок, матеріалів про владу в теленовинах:

Цензура змогла модифікувати в інтересах влади і застарілу та запущену хворобу теленовин – їхню продажність.

Редакція «плюсів» зараз її майже не відчуває. А ось «естебешники» разом з колегами з інших каналів холдингу Віктора Пінчука – ICTV та «Новим» – часто з огидою дивляться на «джинсу» у власних випусках.

Точно оцінити її масштаби можуть лише менеджери телеканалів, які торгують власними новинами. Репортерам «Вікон» найбільшим покупцем здається Наталка Королевська. Разом з колегами з інших каналів одного дня журналісти підняли бунт. Це було 7 лютого, коли парламентським журналісткам СТБ та ще кількох каналів подзвонили і сказали обов’язково записати «синхрон» (так на ТБ-жаргоні називають коментар для новин) Королевської. Журналістки «Вікон» відмовилися та пішли скаржитися двом іншим депутатам з Блоку Тимошенко – Миколі Томенку та Андрію Шевченку. Славетний в минулому тележурналіст одразу подзвонив Наталі і запропонував їй залагодити конфлікт. Королевська зустрілася, і в цей день її в ефірі не було.

Зате в наступні!.. Показово, що одним з найбільших покупців замовних матеріалів про себе Королевську вважає й Інститут масової інформації. Він відслідковує приховану рекламу у шести загальнонаціональних газетах та журналах. ІМІ порахував, що абсолютним чемпіоном за кількістю куплених статей став голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов, який готується до виборів у столиці. Королевська взяла срібло у цьому сумному змаганні.

Що дивитися?

Самі тележурналісти всю інформацію давно черпають з Інтернету. Але в телеколі, та й серед інституцій, які спостерігають за телебаченням, найбільш вільним зараз вважають телеканал “ТВі”. Саме туди з «плюсів» пішов перший повстанець проти цензури часів Януковича. Мирослав Откович зараз є редактором підсумкового випуску новин. Каже, що професійно просто щасливий.

Єгор СОБОЛЄВ,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,
для «Галицького кореспондента»