Майже тисяча гектарів землі на околиці Франківська – колишній військовий полігон «Лисецький». Хто тільки не товчеться на цій території. Силовики проводять навчання й стрільби. Сапери підривають давні боєприпаси. МНСники і місцеві вузи влаштовують вишколи. Джипери ходять в рейди.  Екстремали змагаються у пейнтбол. Плюс дачники, грибники та інші «туристи». Ніхто нікого не «ганяє», поки полігон має невизначений статус. Разом із тим, це породжує масу чуток. Кажуть навіть, що на цей шмат землі накинув оком Янукович-молодший і що невдовзі полігон стане «закритою зоною». Що ж відбувається на території полігону? Хто цікавиться тамтешньою земелькою? Кому відійдуть облюбовані франківцями пагорби і ліси?

 

На варті минулого

Офіційно проїзд і прохід на територію колишнього Лисецького полігону закрито. На КПП біля шлагбаума чергують курсанти Львівського державного університету внутрішніх справ. Пропускають авто лише на дачі. Кудись телефонують і записують номер машини. Поки триває узгодження, повз шлагбаум і знак із написом «навчально-тренувальний центр Прикарпатського юридичного інституту» спокійно проходять чоловік і жінка з рюкзаками на плечах. «По гриби», – пояснюють курсанти.

Щоби дістатися до дач, на роздоріжжі з прикметним семиметровим обеліском повертають ліворуч. Прямо дорога виводить на плац. З тріщин покриття росте висока трава, де-не-де ще збереглася розмітка. Полинялі щити із зображенням стройових вправ нагадують про часи, коли тут лунало «кроком руш!» і не тільки. Навпроти через дорогу – алея до радіорубки з локатором на даху. Добротна будівля – без вікон і дверей. На неї наступає ліс – площу довкола заполонили молоді деревця й чагарники. Далі дорога заглиблюється в ліс. Колії глибшають, калюжі перетворюються на баюри, болотисті ділянки намагаються поглинути легковик. Зате можна зрозуміти франківський Клуб позашляховиків, який щосезону черпає адреналін на закинутих дорогах полігону…

Праворуч від знаку – ґрунтівка на стрільбище. Багато разів угору і вниз – повз танкову трасу, штучну «висоту», зенітний майданчик і бункери для автомобілів-радіостанцій. В кінці дороги ще один комплекс занедбаних споруд. Двоповерховий будинок попри дорогу очевидно колись був командним пунктом. Решта імітували «квадрат» бойової зони. Всі будинки зяють вікнами, їх перехняблені дахи поросли кущами.

Дві мішені на так званій автоматній ділянці стрільбища майже поховала трава. Далі по дорозі – обжитий будинок. Біля нього доглянута ділянка поля із чорно-білими мішенями, по яких стріляють з пістолета. Біля діючої казарми – ще два вартових. Також курсанти. Розповідають, що кожного тижня приїздять сюди в караул зі Львова. Кажуть, начебто керівництво має плани відновити Прикарпатський юридичний інститут, розформований у серпні 2011-го, і перевести до Франківська місцевих студентів. І що вже говорилося про набір ста курсантів наступного року. В такому випадку присутність правоохоронців на полігоні вмотивована. Бо ж Львівський університет МВС має власний навчально-тренувальний центр «Верещиця» у Яворівському районі – 23 га з автономною інфраструктурою. Щоправда, це ніщо проти Лисецького полігону, що розкинувся на 930 га.

Земельні пертурбації

Окружний полігон Прикарпатського військового округу, до якого належав «Лисецький», був створений на землях п’ятьох районів Івано-Франківщини у 1947 році. Його облаштування тривало майже п’ять років. Для цього у 1950-му було депортоване село Посіч Тисменицького району. Усі 360 сімей посічан арештували в одну ніч і відправили товарняками до Сибіру. На місці розграбованого поселення влаштували танкодром. Так само зрівняли із землею рештки курортного містечка Олесів, яке розбудували поляки на початку минулого століття. У 1930-х цей курорт (тепер західні околиці села Старий Лисець) мав європейську славу завдяки тутешній мінеральній воді з вмістом йоду й брому «Джерело Якова». Збереглися дані, що в санаторії та у приватних маєтках довкола щороку оздоровлювалося більше тисячі хворих. У 1982-му старолисецький колгосп розробив «свіжу» свердловину, оскільки знайти місце попередньої було неможливо. «Нова» вода підтвердила очікування, продемонструвала лікувальні властивості і дотепер розливається для мешканців краю й на експорт.

Міноборони отримало під полігон майже 16 тисяч га територій, на яких був створений ще й військовий лісгосп. Наприкінці 1980-х полігон перейшов до прикордонників. А в 2000 році в ході демілітаризації був переданий органам місцевого самоврядування для господарських цілей. Десь тут початок плутанини, яка стала причиною теперішньої невизначеності з землями колишнього полігону.

Суть проблеми коротко: з 2000 до 2002-го територія була у віданні обласної ради (громади), а з 2002-го 933 га передали в користування МВС України, а воно – Прикарпатському юридичному інституту. Полігон відійшов як об’єкт – майновий комплекс із 32-ма спорудами. Землю ж під ним не оформили. Коли інститут розформували, земелька начебто «зависла». З’явилися претенденти, правонаступники інституту. Водночас заявило про свої права приватне підприємство «Загально-зоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс», утворене на 15,1 тис. га за рішенням обласної ради ще в 2000 році. Полігон якимось дивом потрапив у цей псевдозаказник.

Жива територія

У доброму стані на полігоні лише кілька будівель – казарми, їдальня, капличка і смуга перешкод поруч із ними. Саме їх та ще частину стрільбища й використовують як тренувальну базу майбутні міліціонери. Все решта, як видно, їм не потрібне. Довкола – повний занепад. Ліс активно окуповує здані людьми території.

На відміну від адмінцентру полігону, дачний масив «Прикордонник» над Солдатським озером живе активно. Хоча на 5-ти га (приблизно 80 ділянок) обжито не більше десятка дач. Їх мешканці – переважно колишні військовики та їх родичі. Люди постійно літують на полігоні: збирають гриби, ловлять рибу. В озері на ріці Посічанка водиться добрий щупак. Свого часу воно було частиною меліоративних споруд колгоспу в Старому Лисці. Військові використовували водойму для відпрацювання підводних переправ танків за домовленістю з господарством. Озеро залишилося старолисецьким. Зараз береги з боку села впорядковують для дозвілля. Тому там з’явилася охорона.

 

З боку полігону про Солдатське озеро дбають дачники. Плекають можливість купатися – поплавати на глибокому завжди є охочі. Власне, як і «піти в гриби». Вважається, що на Лисецькому полігоні «червоняків» – море. А у врожайні роки і білих – хоч косою коси. Це завжди приваблювало в тутешні ліси грибників, навіть коли на полігоні проводили бойові операції. Відомі прізвища людей із довколишніх сіл, які потерпіли від «сліпої» кулі. Найбільше жертв було під час випробування набоїв зі зміщеним центром. Ті змінювали траєкторію від легкого контакту з листком або гілкою. Від такої кулі начебто загинула дівчина за сім кілометрів від місця випробувань. Іще кілька селян були поранені.

Здається, що тепер уже можна цілком безпечно мандрувати полігоном. Проте варто взяти до уваги таке. Минулого року в рамках державної протимінної програми працівники групи піротехнічних робіт обласного управління МНС знайшли на території полігону 50 вибухонебезпечних предметів – артилерійські снаряди різного калібру, мінометні міни й гранати.

Проекти й утопії

Майбутнє Лисецького полігону пов’язують із чотирма проектами (міліціонерів при цьому не розглядають). Перший: місто-супутник за 11 км від обласного центру. Ідею навіть обговорювали в Містобудівній раді кілька років тому. Другий варіант – перенесення міського цвинтаря. Цілком імовірний, якщо Чукалівка відмовиться поширити поховання на селянські паї. Третій проект – від голови ОДА Михайла Вишиванюка. Спорудити на території полігону Олімпійське містечко під Зимові ігри 2022 року. Губернатор сказав, губернатор може. Якщо не буде втілено четвертий сценарій: спорткомплекс для автомобілістів під егідою сина президента Януковича.

Найбільш прийнятним з погляду корисності для людей виглядає розподіл земель Лисецького полігону між трьома селами, які колись ці землі втратили, – Старим Лисцем, Посіччю та Підліссям. Таку позицію висловили члени постійної депутатської комісії обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання та регулювання земельних відносин, які обстежували полігон.

Сільські громади готові домовлятися. Наприклад, у Старому Лисці розроблено і затверджено генеральний план села, в якому передбачено 150 га незаліснених територій колишнього полігону під житлову та громадську забудову. Нещодавно Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва Державного агентства лісових ресурсів України скерував голові Івано-Франківської облради, голові ОДА та начальнику Держуправління охорони навколишнього природного середовища «Наукове обґрунтування» про виведення тисячі га (території полігону) із заказника «Чорний ліс». Проект рішення обласної ради додавався. Слово за владою.

 

Наталія КУШНІРЕНКО