Днями

БРАЙТОН

Замальовка про Брайтон. Американці, як відомо, схиблені на здоровому способі життя. Практично вся їхня їжа знежирена – словом, повна гидота. Тому, щоб смачно поїсти, частенько місцеві жителі заходять у російські магазинчики на Брайтоні. В одному з таких магазинчиків продаються цукерки, виготовлені за російськими рецептами. Мізансцена така: продавщиця російською базікає з подругою, яка завітала до неї. Заходить американець, дивиться, вибирає. Нарешті, вибравши, він кличе продавщицю. Та, відволікаючись від розмови, каже подрузі: “Людо, почекай, я зараз, тільки іноземця обслужу”.

 

Якось

РОДИЧ

Знайомий розповів:

– Одного разу до нас в гості прийшов далекий родич. Далекий родич був з тих людей, які будь-яку фразу супроводжують багатозначною усмішкою, а з дітьми розмовляють так, ніби перед ними дуже дурні дорослі. За столом мій молодший брат потягнувся за цукром, і далекий родич посунув до нього цукорницю. “Дякую”, – ввічливо сказав Мишко. Йому було чотири роки, і він якраз освоював велику силу подяки. “Дякую на хліб не намастиш, – вагомо повідомив далекий родич, – і в кишеню не покладеш”. Мишко розгубився і закліпав. А далекий родич багатозначно усміхнувся і продовжив пити чай. У принципі, я легко можу уявити, що відбувалося в голові мого чотирирічного брата. Особливо добре це стало зрозуміло постфактум, коли далекий родич почав збиратися додому і в кишені пальто виявив пачку розталого вершкового масла. (Тато так реготав, що родич образився. І більше, здається, до нас не приходив. А мама потім, зітхнувши, сказала, що можна було б обмежитися і чвертю пачки. Максимум – половиною).

 

Колись

СТРУНА

Відомий диригент Тосканіні на репетиціях дуже нервував. Він диригував симфонією, в якій арфіст повинен був один-єдиний раз взяти одну-єдину ноту. І арфіст примудрився сфальшувати! Тосканіні вирішив повторити всю симфонію, але, коли прийшла черга вступити арфі, музикант знову спіткнувся. Розлючений Тосканіні покинув зал. Увечері починається концерт. Невдаха-арфіст займає своє місце в оркестрі, знімає з арфи футляр… І що ж він бачить? Всі струни з арфи зняті. Залишилася тільки одна – потрібна.

І взагалі…

Один багач вирішив втілити в життя свою давню мрію – керувати оркестром. Він найняв одного барабанщика, трьох саксофоністів і двадцять чотири скрипалі. На першій репетиції він диригував так погано, що барабанщик запропонував іншим музикантам піти від нього. Але один саксофоніст відповів: “Навіщо ж йти? Він добре нам платить. Крім того, він, напевно, розуміється на музиці. На наступній репетиції диригент ніяк не міг потрапити в такт. Від злості барабанщик став оглушливо стукати в барабани. Диригент попросив тиші, обвів поглядом музикантів і спитав: “Хто це зробив?”