Ці слова належать отцю Славку Барбарису. Так він радив сприймати піст щосереди і щоп’ятниці – одне з велінь Матері Божої, яка 31 рік тому об’явилась шістьом дітям у невеличкому поселенні Меджугор’є на півдні Боснії й Герцоговини. Відтоді Меджугор’є стало одним із світових паломницьких центрів. 

 

Сучасним людям постити важко. Декому така настанова взагалі видається неможливою до виконання. Але це позірна важкість, чомусь цього певен, хоча лише зараз роблю перші кроки в мистецтві «їсти воду і пити хліб». Вірю, коли цього просить Богородиця, то Вона й подбає про полегшення завдання. Для мене полегшею стала порада о. Славка: поглянути на піст по-іншому, вийти за межі узвичаєної системи координат, зважитися на переворот мислення і сприйняття, відкинути стереотипи. І нестерпна, на перший погляд, ноша стає легкою, навіть приємною. Тут потрібне одне уточнення: їсти воду і пити хліб потрібно з любов’ю і задля примноження любові. В іншому разі – це лише банальна дієта. Врешті, піст, як і щоденна молитва розарію, щомісячна сповідь, читання Святого Письма, споживання Євхаристії – це лише прохання Госпи (так у Меджугор’ї величають Матір Божу). Вона просить – нікого не змушує. Постійно просить. І дякує.

Щодня, впродовж більше 30 років, Госпа з’являється візіонерам. На даний час лише троє з шістьох (а саме Віцка, Марія та Іван) мають щоденні об’явлення. Інші троє (Іванка, Мір’яна, Яків) отримали від Богородиці по десять таємниць і тепер мають рідші об’явлення: хтось щомісяця, а хтось лише раз на рік. Кожний з візіонерів має завдання, за яке вони разом із Богородицею моляться.

Перша, у кого припинилися щоденні появи, – Мір’яна. Вона бачила Богородицю щоденно півтора року. А коли Богородиця відкрила останню, десяту, таємницю, обіцяла їй появи кожного 18 березня і одночасно особливі об’явлення, які стали регулярними з 2 серпня 1987 року. Відтоді Мір’яна бачить Богородицю ще кожного другого числа місяця. Вона має завдання молитися за невіруючих людей. Про них Богородиця говорить: «Це ті мої діти, які ще не відчули Божої любові».

Другий візіонер – Іванка. Вона щоденно бачила Богородицю протягом чотирьох років. А коли отримала десяту таємницю, Богородиця обіцяла їй появи кожного 25 червня до кінця життя. Іванка з Госпою молиться за родини.

Третій візіонер – Яків. Він бачив Богородицю щоденно більше 17 років. А коли отримав десяту таємницю, Госпа обіцяла йому появи кожного 25 грудня до кінця життя. Яків разом з Богородицею молиться за хворих.

Залишилася Віцка, яка також молиться за хворих, Марія Павлович, яка молиться за душі в чистилищі, та Іван, який молиться за молодь, священиків і молитовні групи.

Мені разом з півтисячею багатонаціональних паломників пощастило бути свідком об’явлення Іванові.

Багато людей не ймуть віри, як це можливо у 21-му столітті, щоб Мати Божа щодня являла себе простим людям: всі візіонери одружені, мають дітей, живуть звичайним життям і досі дивуються, чому саме їх вибрала Госпа. Думаю, такий вибір Богородиці – це послання до кожного з нас: любі діти, ви не забуті, хоча живете нічим не примітним життям, кожен з вас вибраний Богом, ви записані на Його долонях. Послання і поклик.

До Меджугор’я приїжджають ті, кого кличе Матінка Божа. Від  початку об’явлень таких обранців більше 30 мільйонів. Я певен: Святий Дух по-особливому торкається до кожного з прочан. У Меджугор’ї молитися хочеться завжди. У Меджугор’ї молитися завжди легко, бо Царство Боже близько і Мати з нами. Присутність Марії, здається, пронизує повітря: з’являється первісне відчуття Церкви як родини вірних, об’єднаних одним духом і вірою. Розумієш, що Вона – любляча Мати, прибіжище і захист, тому будь-який страх зникає, а віра помножується. Марія закликає, аби люди віднайшли мир і любов у своїх серцях, адже це єдиний шлях до щастя. Слова про мир були першими, які почули місіонери, і досі Госпа представляє себе як Цариця Миру.

На Подбрдо, горі об’явлень, стоїть статуя Богородиці. Ліва рука Марії простягнена, права лежить на серці. Вся Її постава – запрошення і звернення: віддай мені своє серце, я покладу його на жертовник Мого Сина Ісуса, і Він поверне тобі нове, перемінене серце. Саме цієї переміни найчастіше просять паломники, а ще особливого дару – молитися серцем, відкритим для Бога. Тут моляться усі, моляться багато, моляться не перестаючи. І чуда стаються.

Статую на Подбрдо у знак вдячності за зцілення дитини подарували корейці. В одній заможній корейській сім’ї народилася німа дитина. Вона все чула, однак не могла сказати ані слова. Батько дитини був буддистом, а мати – християнкою. Вони зверталися до східних знахарів та лікарів не тільки в себе у Кореї, але в Європі та Америці. Та ніхто не міг допомогти дитині. Жінка дізналася, що в Боснії та Герцеговині є чудодійне місце Меджугор’є. Вона зв’язалася з групою паломників і приєдналася до них. Однак за п’ять днів молитовної програми дитина так і не почала говорити. Коли прочани з групи вже зібралися додому, кореянка їхати відмовилася. Сказала, що отримала від Богородиці запрошення, тому залишиться у Меджугор’ї доти, доки дитина не зцілиться. Так і зробила. Якось, коли вона молилася на горі Подбрдо, проходила група італійців. Паломники співали вервицю. Через деякий час, коли вони вже встигли пройти, жінка почула, як хтось збоку тихо підспівує. Поряд з нею не було нікого, крім дитини, яка від народження не розмовляла. Кореянка повернулася. Дивиться – підспівує її дитина. В подяку за чудесне зцілення корейці замовили статую Матері Божої. До цієї статуї провадить кам’яна дорога зі стелами, де зображено події з вервичних таїнств. Дорогу цю складають більші чи менші брили, обчовгані мільйонами людських ніг. Дехто з паломників задля більшої покути долає шлях до місця об’явлень босоніж, часто на гору піднімаються хворі, інваліди, людей так багато, що одна група «підганяє» іншу.

Така ж історія на горі Крижевац, де ще в 1933 році було встановлено велетенський бетонний хрест з частинкою животворящого Древа Господнього у ньому. Річ у тім, що ця місцина періодично спустошувалась буревіями чи градом. Задля відвернення стихії місцеві жителі в такий спосіб удалися до Божого захисту. Загалом, саме з камінням асоціюється ця невелика гірська країна, розташована на південь від Хорватії. Каміння – всюди, його багато. Після українських чорноземів розумієш, наскільки важким було життя боснійців ще декілька десятків років тому. Меджугорці тоді здебільшого працювали на плантаціях тютюну, так і рятувалися від злиднів. Все змінилося, коли в цей забутий Богом і людьми закуток прийшла Богородиця. Вона звеліла знищити посіви тютюну і запевнила: жоден мешканець Меджугор’я не буде бідувати, ба більше – житиме в достатках. Так і сталося. Зараз майже не залишилося давніх кам’яниць, всюди сучасні готелі з сувенірними крамничками, пекарнями, кафе… Паломників завжди багато, чимало з них долають тисячі кілометрів, аби приїхати до Госпи. Про різноманіття мов свідчать написи на сповідальницях. Черги до них нічогенькі: недарма Меджугор’є називають світовою сповідальницею.

Дослідження Богородичних велінь з Меджугор’я вказують, що вони не містять жодних догматичних хиб. Деякі науковці навіть стверджують, що педагогіка Матері Божої дуже схожа на ту, яку Церква втілює в життя після ІІ Ватиканського Собору. Кожен, хто хоча б один раз у житті побував на цьому місці, скаже, що в центрі усіх подій перебуває Євхаристія, поклоніння Пресвятим Дарам та спільний розарій. Богородиця наголошує: «Поставте Євхаристію в центр вашого життя. Поклоняйтеся Моєму Сину, причащайтеся. Коли ви поклоняєтесь Моєму Сину, я – з вами». Це найважливіше у посланнях. І якщо ми будемо ними жити – мир оселиться у наших серцях, у наших родинах і на усій землі.

 

Любомир СТРИНАГЛЮК,

Меджугор’є – Івано-Франківськ