Продовжуємо розповідати про діяльність молодої, але активної благодійної організації «Дім Сірка». Волонтери цієї організації допомагають безпритульним тваринам.

За гроші можна купити будь-яке цуценя, та лише любов змусить його виляти хвостиком! Саме таким принципом керуються члени організації, влаштовуючи своїх підопічних в новий дім. Адже важливо не просто прилаштувати собаку куди-небудь, лиш би не на вулицю, першочерговим є те, щоб собака і новий господар підійшли одне одному і разом їм було комфортно. Одним з найкращих прикладів феномена «рідних душ» можна назвати історію Цезаря.

Великого собаку породи ротвейлер одного вечора наші волонтери помітили в районі Прикарпаттрансгазу. Вдалося тільки сфотографувати його, але забрати в ту мить можливості не було. Вирішили повернутись наступного дня, а до того придумати, куди б можна було прилаштувати немаленького песика. Проте наступного дня собаку ніде не могли знайти, і коли вже зовсім пропала надія натрапити хоч на якісь сліди, задзвонив телефон і волонтерам повідомили, що схожого собаку бачили поблизу інтернет-клубу в центральній частині міста. Не гаючи часу, вони швидко поїхали туди – і справді, пес сидів не просто поблизу, а всередині закладу, чим немало бентежив відвідувачів. Завдяки оперативній і злагодженій роботі волонтерів незабаром Цезар (так його було названо) уже їхав на свою першу “перетримку” – місце тимчасового перебування. Для нього був виділений прекрасний просторий вольєр на території Івано-Франківського лісокомбінату. Так почались пошуки господаря горе-собаки. Проте минали дні, тижні, а господар так і не знаходився. Але пошуки тривали. Цезар тільки з вигляду був грізним і злим, насправді в тілі дорослого ротвейлера жив справжній цуцик, який любить гратись і бігати. Хоч і була все ж у Цезаря одна особливість – йому не подобались чоловіки, він гавкав і гарчав, як тільки до нього наближались представники сильної статі. На “перетримці” за ротвейлером доглядали дівчата, і тому, коли на горизонті з’явився потенційний господар, всі страшенно переживали, як собака на нього відреагує. Та зустріч усіх несподівано вразила. Розумник Цезар не лише не загарчав, він підбіг і ткнувся чоловікові в ноги. У волонтерів на очах виступили сльози, а щасливий новоспечений власник найчудовішого пса чухав, тепер уже свого, улюбленця за вухом. Повідець перейшов з рук у руки, і так ротвейлер, на чию долю випало немало пригод, поїхав додому!

Такого життя, як у Цезаря, на думку волонтерів «Дому Сірка», вартий кожен їхній підопічний собака: люблячі господарі, просторий двір, безліч іграшок і ласкаві руки, які ніжно потріпають за вушком.

Можливо, не в кожному домі має бути собака, але одне ми знаємо точно: у кожної собаки має бути дім!

Інші історії читайте на сайті Благодійної організації «Дім Сірка» http://dimsirka.if.ua/ та в групі у Вконтакте http://vk.com/dimsirka, тел. 097 55 05 148.