Вперше у Франківську про проблему смерті заговорили як про узаконене катування. Йдеться про біль, який вимушені терпіти в останні місяці й дні життя невиліковно хворі люди. Не маючи доступного знеболювального, вони відходять з життя у муках. Як полегшення, часто обирають самогубство. В рамках всеукраїнської кампанії «StopБіль» та за підтримки Фонду «Відродження» Івано-Франківський хоспіс реалізує проект «Створення груп підтримки онкохворих».

 

За даними спеціалізованого дослідження, в Україні близько мільйона пацієнтів є смертельно хворими. Вони потребують паліативної допомоги, яка полегшить страждання і дозволить піти з життя, зберігаючи людську гідність. «Не повзаючи, не кричучи від болю, а я таке вже не раз бачила», – каже головний лікар клінічної лікарні допомоги невиліковно хворим «Хоспіс» Людмила Андріїшин.

Щороку тільки від онкології помирають більше 100 тисяч людей. Іще понад 300 тисяч забирають інші невиліковні хвороби. Це дуже багато, підкреслюють учасники проекту «StopБіль». Настільки, що проблема останніх днів життя людини є актуальною для всіх без винятку. «Це стосується кожної сім’ї, – підкреслює керівник відділу паліативної допомоги програми «Громадське здоров’я» Фонду «Відродження» Ксенія Шаповал. – Питання в тому, як ми самі будемо помирати. І як ми зможемо допомогти в цьому сенсі своїм близьким».

Проект «StopБіль» – всеукраїнська кампанія доступу до знеболення. Її мета – започаткувати громадський рух, що дозволить змінити чинне нині законодавство і внести поправки в циркуляри Мінохорони здоров’я. Це, у свою чергу, допоможе невиліковно хворим отримувати знеболювальні препарати так, як це відбувається в усьому світі. «Росія, Молдова, Польща та всі країни ЄС мають для невиліковно хворих по кілька препаратів-анальгетиків, які використовуються у різних формах – як таблетки, мазі, спреї, пластирі, – розповіла про свій досвід пані Андріїшин. – Натомість в Україні використовуються тільки ін’єкції, причому запроваджено граничну норму знеболювального».

Простіше кажучи, добова норма ліків, які знімають біль, є недостатньою для людей, що мають велику вагу. Її загалом вистачає на два уколи – вранці і ввечері. Дія препарату триває лише чотири години. Між уколами хворий продовжує страждати. У Польщі широко використовують знеболювальний пластир тривалої дії, ефективний чотири доби. Коштує він 3,2 злотих (7,93 грн.) Ціна цього пластиру в українських аптеках – 600 грн.

«Україна – єдина країна в Європі, де немає доступних препаратів, де пацієнти недоотримують необхідні ліки і де люди, знаючи свій невиліковний діагноз, приймають рішення покінчити життя самогубством, – підкреслює Ксенія Шаповал. – Вже три роки ми документуємо такі випадки. Вони є в кожній області. Проблема зі знеболювальним – це індикатор ставлення влади до людини. На державному рівні ця проблема замовчується – її попросту приховують». Тим часом для невиліковно хворих досить запровадити спеціальні препарати у вигляді таблеток. Це дало би людям кілька років активного життя без болю, полегшило би фізичні та моральні муки пацієнтів і їхніх близьких. Вони потребують підтримки.

Наталія КУШНІРЕНКО